39

39

Попри всі події останнього часу Артем спав спокійно та міцно. Старий Кирик допоміг у цьому. Він бачив виснаження двох козаків. Спочатку Максима, якого йому привезли ще й пораненого, а потім і Артема. Він побачив, що хлопці втрачають у цьому поході занадто багато сил. І то не лише через шалений темп, постійну небезпеку та довгу дорогу. Діло ще й у тому, що за час подорожі довелося мати справу з чаклунами, які мають на меті нашкодити запорожцям. А такі думки й бажання просто так не минають. Вони точать душі й тіла тих, проти кого спрямована злість. Чесним людям через це важче бо не мають звички діяти підло. Це так само, як з наклепами. Завжди легше тому, хто бреше бо він нічим не обмежений. Чесний же завжди обмежений правдою.

Зваживши на все це Кирик вирішив допомогти козакам. Енергетичний поштовх, який він спрямував на запорожців поки ті відпочивали, мав відновити їхній стан. Заради цього сам Кирик не спав всю ніч і здійснював різноманітні обряди з застосуванням цілющих трав, корінців тощо.

Артемові тим часом снився сон. Він сидить за широким довгим столом посеред якогось двору. Він знає, що це Максимове обійстя і що це Максимове весілля. Посередині стола сидить Максим та Олена. Артем ніколи не бачив нареченої побратима, але уві сні її образ досить чіткий. Тут на якусь мить думки Грака змішуються і він думає про те чи справді Олена виглядає так, як оце у сні. І він знов провалюється в сон. Молодята святково вдягнені й щасливі. Артем сидить майже навпроти них і теж радіє. Він дивиться по сторонах і не бачить кінця столу. «Нічого собі весілля забабахали», - весело думає Грак. І дійсно, людей як у мурашнику. Хтось сидить, хтось виголошує тост, хтось танцює під веселі пісні музик, які розмістились тут же, на подвір’ї. Стоїть неймовірний шум. Але цей шум приємний, святковий і доброзичливий.

- Може й ми потанцюємо, - шарпає хтось Артема за руку.

Він повертається й бачить свою Одарку. Та його це зовсім не дивує. В цю мить він розуміє, що й раніше знав, що прийшов зі своєю дружиною. Вони йдуть танцювати.

- Тільки обережно, - каже Одарка, - не крути занадто.

Грак тут же розуміє чому вона так каже. Одарка при надії. Вони танцюють і Артем весело сміється.

Та в якусь мить все змінюється. Грак озирається навколо й бачить зовсім іншу картину. Те ж саме обійстя, стоїть стіл, але ніхто не веселиться. Навпаки, всюди плач і горе. Скатертина на столі вже не біла, а вся чорна, траурна. Стіл так само ховається за горизонтом, а посеред двору стоїть труна на двох колодках. Труна відкрита, але Артемові не видно хто в ній. Всі люди дивляться на козака. «Збожеволів», - чути шепіт між людьми. Артем озирається навколо й бачить, що тримає за копита козу, а та все мекає та хоче вирватись. Грак пускає її й хоче підійти до труни, щоб дізнатись хто там. Він робить крок за кроком, але відстань до гроба не зменшується. Він починає бігти, але нічого не змінюється. «Хто ж там, боже, хто ж там», - гарячково думає Грак.

Артем прокинувся й озирнувся. Спросоння він не відразу зрозумів що відбувається й де він знаходиться. Знадобилося кілька хвилин, щоб козак оговтався й заспокоївся. Попри такий сон, Артем відчував, що добре відпочив. «Може це через те, що під землею, - подумав Грак. – Потрібно буде й собі якусь землянку викопати».

В підземеллі панував напівморок і Артем не міг зрозуміти ніч зараз чи день. За кілька хвилин до кімнати ввійшов Кирик. Він виглядав стомленим і при ходьбі спирався на палицю.

- Як спалося? – запитав старий.

- Добре, - відповів Артем, - Відчуваю, що дійсно відпочив. А ти чого це з палицею? Наче вчора без неї був.

- Та що я. В мене вже роки такі, що сьогодні так, завтра інак. Ходімо. Максим вже прокинувся.

Грак зрадів, що зараз побачить свого побратима, але тут же й захвилювався, чи все з ним добре.

Коли Кирик та Артем зайшли до кімнати, де лежав Максим, той саме піднявся й сів на своєму столі-ліжку. Вигляд Хорт мав добрий.

- Ну, козаче, - сказав Кирик, - що скажеш, як самопочуття?

- Добре, - відповів Максим.

Хлопець сидів, озирався й не міг нічого зрозуміти. Спочатку він був стривожений, але коли побачив Артема, заспокоївся.

- Що тут відбувається? Де ми? – врешті запитав Максим.

- А що пам’ятаєш? – своєю чергою запитав Кирик.

- Поранили мене, пам’ятаю. А далі все як в тумані.

- То й добре, - кивнув дід. – Решту тобі твій побратим розповість.

За сніданком, хоча це скоріше вже був обід, Максимові розповіли останні події та новини. Він, так само, як вчора Артем, намагався все зрозуміти.

- Хлопці, - звернувся до козаків Кирик, - ще маєте трохи часу відпочити, але вже ввечері потрібно вам йти. До мене прибув посланець від Макара. Він повідомляє, що Назар Драбина зараз в Ряшеві й скоріше за все залишиться там на якийсь час. Схоже, що Драбина вирішив саме там влаштувати такий-собі штаб. Відомо, що до Ряшева вже виїхав Францішек Довгалевський. Думаю не лише він, але й інші зацікавлені вирушать туди ж, щоб взяти участь в боротьбі за таку жадану булаву. Драбина ж вибере того, хто запропонує найбільше. Звісно, не виключені й інші способи здобути бажане. Хтось може спробувати її викрасти чи вбити Назара й просто забрати або ж продати вже від свого імені. Драбина не дурний, тому добре підготується, щоб убезпечити себе й свій скарб,  нічого не можна виключати. Тому баритися не варто.