4

4

Козацький табір, частина якого була розміщена в одному невеликому селі, оповитий темрявою. Вже була глибока ніч. Навколо панувала тиша. Лиш чути кроки патрулів, які бродять табором, перевіряють тих, хто ще вештається та чатових на околицях. Не впізнати зараз того табору. Весь сірий, тихий та спокійний. Вдень тут спостерігається зовсім інша картина: багато людей, які постійно переміщуються як у мурашнику, стоїть гул від людських розмов та окриків, без перестанку чути брязкіт металу, то воїни вправляються у шабельному бою. У кузнях кують зброю, підковують коней, лагодять різні речі. Командири голосно командують своїми загонами під час тренувань. Та зараз те все кудись поділось. Навіть не віриться, що таке спокійне й мирне місце вже зі сходом сонця перетвориться на шумний базар. Серед тієї темряви ближче до середини села одне віконечко світиться нерівним світлом товстої свічки. То хата в якій квартирує Хмельницький.

В кімнаті сидить гетьман, Джалалій та Богун.

- То що, хлопці, - говорив до полковників Хмельницький, - що скажете про своїх козаків?

- Хлопцям завдання поставлено, - за обох відповів Филон, - вони готові. До речі, скоро завітають для особистого, так би мовити, знайомства.

- Добре, дуже добре. Подивимось, яким соколам довіряємо майбутнє нашого рушення.

- До речі, - ніби щойно згадав Богун, – сам Максим посоромиться сказати. То я скажу за нього.

- То кажи вже, - підганяв гетьман.

- Він тут з дівчиною познайомився в Києві. Та вони не довго побули. Він обіцяв їй заїхати. А тут така справа, що невідомо на скільки затягнеться вся та історія. Тож він просить хоча б день аби провідати її.

- Отакої, - здивувався Хмельницький, - ще заради того відкладати таку важливу справу.

- Розумію, - Богун подивився гетьманові в очі, - але справа серйозна. Точно кажу. Хорт ніколи особливо ні до кого не прив’язувався. А тут інша справа. Я його таким ще не бачив. А подорож може по-всякому закінчитись. Козацька доля, сам розумієш.

Гетьман розумів. Перед його очима одразу постала Мотрона. Він вже повітря набрав аби щось сказати, та в цей момент у двері постукали.

- Заходь, - тихо сказав Богдан, але в тиші його слово прозвучало досить гучно.

В кімнату увійшов Грак. Джалалій посміхнувся. Він подумав про те, що Артем зазвичай заходить тихо і непомітно. А тут постукав. Правильно, все-таки до гетьмана прийшов.

- Вечір добрий, - привітався Артем.

- Здоров будь, козаче, - хвацько привітався Хмельницький, - заходь, сідай.

- Дякую.

Тут же у двері знову постукали й в них показався козак зі сторожі.

- До вас прийшли. Максим Хорт.

- Пускай його, - дозволив гетьман. – А чому це про твій, Артеме, прихід сторожа не доповіла?

- Бо вони мене не бачили, - знизав плечима Грак.

Богдан хитрими очима глянув на Артема і з посмішкою посварився на нього пальцем. Але нічого не сказав.

- Вітаю, товариство, - привітався заходячи Максим.

- Здоров, здоров, - привітався гетьман.

Хмельницький якусь хвилину розглядав гостей.

- Ну що ж, - врешті заговорив він, - зібралися всі, хто мав зібратися. Пропоную коротко обговорити ситуацію бо діло вже до світанку, нема коли розтягувати.

Всі схвально закивали головами.

- Я так розумію, з завданням всі ознайомлені, - Богдан ребром долоні стукнув по столу, ніби відрізаючи перший пункт.

- Так, батьку, все ясно.

- Про всяк випадок нагадую, що справа дуже серйозна, знати про неї має якомога менше людей. Проте, не виключено, що не тільки ми її розшукуємо, ту булаву. Хтось ще може знати про її силу.

- Однозначно про неї відомо певним зацікавленим особам, - сказав Грак.

- Наприклад.

- Ну, наприклад, Ярема Вишневецький. Він далеко мітить у своїй кар’єрі й взагалі в житті. Думаю, хотів би й королем стати. В нього для цього всього вдосталь. Крім людської поваги та любові. Він людина багата та цілеспрямована. Я знаю, що деяких характерників він переманював до себе на службу. В тому числі й тих, хто має безпосереднє відношення до тієї булави.

- Переманив характерників? – здивувався Богун. – Я думав це неможливо. Не те й характерники, що їх не зламаєш.

- Кожна людина, - втрутився Хорт, - в будь-якій ситуації залишається лише людиною. Зі всіма хорошими й поганими якостями. Тож серед галдовників теж трапляються такі, хто ласий до грошей, визнання, дівчат, випивки тощо. Як і всі люди.

- Отже, ти хочеш сказати, що Ярема полює за тією булавою аби люди до нього потягнулись і так він зможе стати королем Речі Посполитої? – запитав Хмельницький.

- Я хочу сказати, що не ми одні про неї знаємо і не виключаю, що Вишневецький один з тих, кому вона дуже потрібна.

- Так, це ймовірно, - замислився Богун. – Той шкуродер на все піде для досягнення своєї мети. Я його трохи знаю. Він он і від віри своєї відрікся, про що тут казати*.