«Навесні 1643 року чотиритисячний татарський загін з'явився на Лівобережній Україні. Їх напад супроводжувався грабежами, насильствами та вбивствами. Гетьман Стефан Остряниця збирає козаків і виступає на поєднання з козаками полковників Коцюбенка і Глечика.
Війська Остряниці ночами прихованими шляхами дісталися татарського укріпленого табору поблизу Ворскли. Зробивши залп з усіх рушниць та гармат, вони під прикриттям майже непроникного диму, пішли на татарські укріплення з дивовижною відвагою та необачністю, а, здолавши їх, ударили на списи та шаблі зі сліпим розмахом. Крики і стогін, залпи зброї, уподібнювалися до грозової хмари. Поразка татар була повсюдна і згубна. Вони оборонялися одними шаблями, не встигаючи заряджати рушниці і пістолі, відступали до річки, і, кинувшись до неї в безпам'ятстві, топилися і гинули цілими натовпами. Хан і його мурза втекли, не оглядаючись і куди коні несли. Весь татарський стан, наповнений мерцями, дістався козакам з превеликою здобиччю, що була у вигляді награбованих багатств, артилерії, різної зброї та припасів. Козаки, за цією славною перемогою, здіймали руки до небес і дякували за неї Богові. Потім довго ховали тіла вбитих».
(Зі старовинного козацького літопису).
#241 в Історичний роман
#431 в Фанфік
кохання складні стосунки зустріч, козацька доба, повернення гетьмана
Відредаговано: 23.09.2023