Глава 18 Ціна

Глава 18 Ціна

Джонатан пішов з засідання, адже не бачив там більше нічого важливого, щоб стосувалося піонерів, там далі обговорювали проблеми колонії і ремонтування Арго. Виявилося, що двигуни куди сильніше пошкоджені тому, використовувати ковзання, ніхто не наважувався. Там, щось було пов’язано з енергетичним потоком і гальмуванням. Щоб це виправити треба їх від’єднати і зараз, усі роботи ремонтники, були відправлені на відновлення корпусу, треба було полагодити усі пробоїни. Шлях не мав цілі, він просто бродив по головному коридору, де майже усі двері були зачинені. Він все думав, про те, що трапилося, що як він дозволив хлопцям стріляти, може вони були тут усі, разом з ним. Та головне, чому він вижив, знову. Думки зупинилися, лише коло мед відсіку, коли врізався у двері. Їх зробили ручними, щоб запобігти проникненню і перед ними, стояли боти.

- Клео, це я, - натиснув кнопку повідомив Джонатан.

Двері відчинилися і він пішов прямо до кабінету медика.

- Щось ви швидко. Зазвичай вони там усю ніч можуть просидіти. - відповіла Клео, сидівши за столом.

- Вони дістали, стільки непотрібних балачок. А той Радж, лише грає добряка, очі холодні наче лід зимою, та він гарні ідеї подав. - Джонатан сів перед нею.

Лікар поглянула на нього.

- Тому що, там від людини вже нічого не залишилося. Він продав душу дияволу, за вічне життя і знання. Клятий Факір, вбила би, та корисний. Якби не він, я би розділила долю усіх Фоліумців, - різко відповіла Клео, кинувши планет, що тримала у стіну.

- Мені шкода...

- Шкода? Чого це? Ти думаєш таке тріпло як Сміл, не розповів мені, що це ти був серед тих, хто витяг мене з планети? То була жахлива бійня, та ти чогось вирішив витягти мене. Інші би вирішили що я вже мертва, в тому стані та на обробному столі, де всюди... Напевне сам Бог, направляв тебе.

- Ти віруєш?

- Я бачила багато мерзотності світу і того, що неможливо пояснити знаннями. То так, десь там, Бог є, а можливо, всесвіт це він і є. В усіх писаннях, прописано, що він навколо нас та серед нас, живе в наших серцях.

- А я досі не знаю.

- Сказав той, кого навчав Тіч. Страж людства, з крилами з чистого світла, що спалюють усю нечисть.

- Він це заперечував. Казав, що вони не Янголи, лише посланці стародавньої сутності. Що ми самі пишемо свою долю, а не якісь сутності. Вони лише направляють і підтримують у потрібний час.

- Може й так. Та тій дівчині, зараза потрібна така підтримка.

- Без очей, - Джонатан поглянув в бік палат. - Вона нас зараз бачить?

- Думаю так. Вона усе бачить, може вона зможе побачити те, через що, ти залишився жити.

- Вона може покинути кімнати? - Джонатан повернувся до неї.

- Фізично вона повністю здорова. Ментально вона розбита. Та ще, не знає як контактувати зі світом, коли всі дізналися, що вона Чародій. Боїться інших людей, я навіть не хочу знати, чим це викликано. Ти знав, що її справ була закодована Смілом?

- Так, та більше нічого. То, я можу її забрати?

- Спробуй, я буду рада, щоб вона почала чимсь займатися. Може саме ти, зможеш її витягти, інакше чому, ти тепер голова Піонерів. - Клео відчинила двері, та зовнішній захист палати Карен.

Джонатан встав і швидким кроком наблизився до палати Карен. Натиснув на кнопку:

- Дозволиш?

Двері відчинилися в середині пахнуло квітами. Стіни показували ліс, де йшов сильний дощ. Різнокольорові птахи, сиділи під кронами, та спокійно співали.

- Добрий день Карен, як себе почуваєш?

- Ви перший хто не приставляється коли заходить, що Ви, будете просити зробити? - грізно відповіла.

Кле підійшла до дверей, та спокійна залишилася за ними.

- Скоріше пропонувати, хочеш прогулятися по Арго? Є одне гарне місце на Арго, і я впевнений, що ти, там ще не було. Там, я зможу показати тобі Гестію.

- Що? Що це? - вона поглянула на нього, своїм замотаним обличчям.

- Так, нещодавно назвали планету, до орбіти котрої, ми летимо. Може стати новим домом. Якщо ти звісно хочеш, можеш бути першою, хто ступить на неї.

- Мені ніхто не дозволить, сліпу ніде не пустять, - нарешті, вона поглянула на нього.

Аура Джонатана була іншою, ніж у будь кого присутніх на борту. Це не проста енергія, що наче тінь, оточує людину. Вона мала конкретні форми, а головне, в середині палав вогонь, подібний до сонця. Це було схоже на рідне сонце, так його бачили люди з поверхні планети, золотий диск.

- Ну так, як, піонере? Готова до досліджень, вивчемо Арго для початку?

- Так, якщо лікар не проти, - погляд на Джонатан і вона, відразу повірила йому, щось було незвичне в ньому.

- Тоді. Клео, Ви би не могли видати піонерові одяг...

Двері відчинилися.

- Бот стань коляскою, от швидкий який дівчинка одягнена. Звісно я не проти, тільки щоб цей смазливий хлопець руки не розпускав, буду з вами. - в неї була прямо потреба, перебити когось та перекрутити інформацію.

- Та в мене і на думці не було нічого такого. Лише сад. - виправдовувався Джонатан.