Глава 17 Наслідки

Глава 17 Наслідки

Наприкінці першого дня, Клео вдалося привести Карен до тями. Та це стало новою проблемою. Вона знаходилася в медичному відділені, під охороною Марії. Лише з її дозволу, можна було зайти в палату а, три медичних бота, завжди чергували в середині. Вони були модифіковані і підпорядковувалися Марії на пряму, завдяки своїй точності, могли становити вагому загрозу для нападників.

В обід другого дня, в палату увійшло троє. Дівчина лежала на стерильно білому ліжку, вкрита такою самою ковдрою. На увійшовших, вона ніяк не відреагувала, навіть коли відкрилися запобіжні поліскляні двері.

- Доброго дня Карен, як почуваєшся? - питала Клео і підійшла до ліжка зліва, двоє залишилися у запобіжних дверей.

- Очі горять, усе навколо занадто яскраве, хаотичне і вібрує. - відповіла дівчина.

Клео зняла пов’язку з обличчя Карен і поклала у скриню бота, що стояв у стіни. Двоє жахнулися побаченому, та зберегли обличчя. З іншої скрині, взяла нові стерильні тампони і протерла обличчя. Її очі були відсутні, свіжа шкіра, затуляла те, що колись було штучними очима. Їй довелося видалити, частини імплантів, що вплавилися в шкіру. Це були найдосконаліші витвори мистецтва, котрі ніхто не міг відрізнити від справжніх, а в медичні програми було вшито вірус, що забороняв упізнавати імпланти і заміняти їх справжніми даними. Від розкішного волосся, залишилися лише декілька локонів на потилиці, через що, став видимий імплант в хребті. Лікар, запалила вказівний палець лівої руки, наче ліхтар. Та це, була проста медична рукавиця, з купою медичних систем.

- Підніми ліву руку і слідкую за світлом, - Клео почала водити рукою перед очима.

Карен точно копіювала усі рухи Клео. Коли процедуру завершили, лікар повернулася до присутніх і потисла плечима.

- Карен, ти знаєш хто я? - спитала Олександра.

- Не поспішай дорогенька, гарно подумай і назви нас усіх в кімнаті і де, ми знаходимося, - сказав Радж, відходячи до лівої стіни.

Пульс підскочив, руки почали заламувати пальці і вона замотала головою.

- Тсс, усе добре. Ти всіх знаєш, просто опиши хто і де стоїть. Кажи як є, дехто з присутніх лайно, то так і назви його. - сказала Клео, проводячи рукою по голові дівчини.

Карен почала згадувати як боротися з панікою і використовувати дихальні техніки.

- Ви Клео, головний лікар Арго, - відповіла вона дивлячись на неї, слабким голосом.

Погляд перейшов до капітана, вона секунд десять, дивилася на неї а Олександра не кліпала і не рухалася. Гранітна статуя, дивилася у відповідь.

- Ви капітан Арго, Олександра Кодоньо, донька...

- Цього досить, - перервала її Олександра.

Дівчина важко ковтнула а Клео, грізно наче кішка поглянула на капітана. Погляд пішов далі.

- Ви доктор Раджеш, голова науковців Арго. - голос так і тремтів.

Ніхто не знав його повного імені, це трималося в таємниці, через його дивне минуле.

- Добре дитино. Дуже добре, а якого кольору волосся капітана? - спитав Радж.

Радж не наближався а скоріше, зробив крок назад, упершись в стіну. Він і сам, був тільки після операції, та у нього навіть шрамів не залишилося. Тільки медичний ремінь, що підтримував потрібний рівень препаратів та вітамінів, там де було поранення.

Карен, намагалася побачити волосся капітана, навіть припіднялася на блідих руках, та все одно нічого. Лише кольори аури і більше нічого. Вона взагалі, більше не могла бачити обличчя. Усе навкруги, тепер було наповнене лише енергією, ніякої матерії, навіть стіни тепер були прозорими. Таке було лише в дитинстві, до того, як їй встановили імпланти.

- Не бачу, лише кольори енергії... - вона злякалася та поглянула на Клео. - Таке було лише в дитинстві... доки мати... не встановила пригнічувачі та усі інші імпланти.

Дівчина заплакала, та сльози не текли, лише звук.

- Геть! - рявкнула Клео і демонстративно вказала на двері.

Радж швидко відкрив двері і вийшов, притримуючи для капітана. В цьому жесті, геть не було сенсу. Двері відходили у бік і були повністю автоматичними. Напевно, це через погляд Клео. Жовті очі, наповнені люттю. Оскал демонструючи довгі ікла, задовгі як на людину. Та волосся на голові, що стало дибки, показуючи загострені вуха і те, що вони зависоко знаходяться. Та такі вони Юпітеріанці, коли здерти з них панцир.

- Ти поки відпочивай, якщо щось знадобиться, звернись до Марії. Її боти, вмить принесуть усе. Що треба.

- Так юна леді. Усе буде швидко виконано а їжа, завжди буде гаряча! Також, до ваших послуг, велика колекція мультимедіа, музикальні збірки, котрі ретельно були відібрані та, відсортовані за часом та жанром. - повідомила Марія.

- Що з моїм загоном?

Клео опустила погляд в підлогу та збрехала:

- Поки на карантині, через декілька днів, зайдуть до тебе. Накладати пов’язку поки не будемо, нехай шкіра подихає з годинку, там я повернуся та зробимо перев’язку. Відпочивай, це єдине, що від тебе зараз потрібно.

Пройшов ще день, з моменту потрапляння в нову систему. Супутники дрони, були запущені до третьої незвіданої планети. Їх двигуни, не здатні на над швидкі перельоти, тому, їх запустили з прискорювача, що дає колосальну швидкість, та може запускати лише дрони. Мають прибути, лише за місяць. Хоч, є шанс, що вони потраплять в сонячний вітер і той, прискорить політ, завдяки сонячному вітрилу а поки, їх прискорюють лазером. Ця проццедура швикдо припинеться, бо скоро між нами, стане восьма планета.