Глава 14 Зброя

Глава 14 Зброя

Буцефал, не припиняв виконувати маневри, тому що, щось не припиняло тягти його до землі. Через це, набрати висоту нормально не виходило. Кожен маневр, скидав енергію корабля, втрачав швидкість і знову потрібно набирати її. Лише майстерність Вогневича, не давала кораблю, увійти у звалювання.

- Що ти там собі надумав? Як ми будемо рятувати хлопців, вже дісталися стратосфери. - розлючено питав Вогневич.

- Покажи гору, - відповів Сміл, що вийшов з кокпіта і зараз знаходився в десантному відсіку.

Відкривши шафи з речами, шукав запасні скафандри, та їх ніхто не вантажив. Були лише звичайні робітничі, з захистом від вакууму та радіації. Для Сміла, це ніщо, звичайний одяг, що довго не протримається. Та коло його ніг, лежав гравітаційний ранець.

- А я думав, ти хочеш обманути псіона. Не кажеш мені, щоб він не зміг прочитати мій розум. Вважав, що ти якимось чарівним способом, врятуєш Дельту. А ти... як так...

З’явилося зображення, де крізь хмари була видна гора, навколо котрої, Холстомір робив своє перше коло.

- Холстомір! Навколо гори з Дельтою! Як ти дізнався?

- Ти мене переоцінюєш. Напевно ковчег послав його витягти Дельту.

Спалахнула фіолетова блискавка і хмари почали закручуватися.

- Чорт забирай, клятий псіон.

- Перешкоди впали, поглянь на це, - Вогневич був схвильований.

Зображення змінилося, на відкрите небо, з яскравими зорями. Де навіть з планети, було видно силует Арго. Незрозуміло як, та захист планети, створював ілюзію котра не давала бачити справжній космос і те, що там відбувається. Скоріше за все. Просто фільтрувала світло, чи це все-таки псіонічний захист, прибирав з вашого поля зору, небажане зображення. Якби Арго, не був так близько, то ніхто би про це і не дізнався.

- Арго розвертається... - констатував Сміл, поглянувши на ранець.

- Наближую, - відповів Вогневич.

Арго як неповороткий гіпопотам, повільно обертався навколо своєї осі, розвертаючись кормою до планети. На бойовій швидкості, це завчай, виконується більш швидко і так, щоб корабель не розвалився. Та розміри корабля, навіть тоді, не дозволять це зробити стрімко, з цього і проблеми великих кораблів і переваги москітів з корветами, ну і використання зброї з великим радіусом ураження та розумної.

- Торпеда... Торпеда падає на планету... Вони хочуть заходити в атмосферу... Вона точно його донька. - закричав так, як до цього не кричав Вогневич.

Звичайна торпеда для стрибку, вилетіла з Арго, як ледве помітна зубочистка.

- Ага, вона ще більш божевільна чим сам Грифон. Портал же, буде нестабільним на планеті? - Вогневич кинув новий маневр.

Сміл мовчав, перемкнув камери і поглянув на гору. Фіолетові дуги та сплеск енергії, проходив через хмари, які закручувалися у вихор.

- Пірнай! Достав мене до низу! - різко вимовив Сміл.

Сміл відкинув ранець у бік і відкрив внутрішні двері. Був готовий, виходити назовні. Можна було стрибнути з ранцем, та в його стані, це могло закінчитися погано, а ще, був варіант, що Дарізан, просто відкине його, своєю силою, ще на підльоті.

- Оце по нашому! Виконую. - зрадів Вогневич. - Заряджаю зброю.

Буцефал, вимкнув двигуни і почав падати, переходячи у піке.

- Навіть від бойової не буде толку. Встанови зв’язок з Холтосміром.

- Холстомір, Буцефалу. Холстомір викликає Буцефал! - почав викликати Вогневич.

- На прийомі. Живі мать вашу! - відповів Грифон.

- Хто ще може бути настільки двинутим. Грифон, мені треба, щоб ти доставив Дарія до... Вогневчи, передай йому місце падіння торпеди.

- Тобі легко казати, а він зараз, б’ється з Дарізаном, - відповів Грифон, зрозумівши усе.

- Я з цим розберусь, момент зрозумієш. - командував Сміл.

- Як в молодості. Грифон зрозумів, чекаю. Тут ще десь має бути одна Дельта. Спробую її знайти, доки ви дістанетесь.

- Доставка буде на максимальній бойовій, - втрутився Вогневич.

- Не дарма тебе вчив, - відповів Грифон.

- Через тебе, невдячного, довелося втратити контроль над Арго. - мовив Дарізан струшуючи пальці, від легкого димка.

Дарій лежав на голій скалі, навколо нього, ходили блискавки фіолетового кольору. Камінь був випалений і став, схожим на скло, настільки його відполірував тиск та температура.

- Я же не хотів конфронтації, лише запросив вас, задля допомоги. Дав би вам, усе що хочете, навіть захищену планету, лише за легку допомогу, ніхто навіть постраждати не повинен був, - він стиснув праву кисть. - Як же боляче, невже я настільки слабкий... Ні, це не біль, давно цього не відчував, поколювання псіонічного поля.

Дарізан застиг, підняв голову дивлячись в небо, та почав повільно повертатися на звук.

- Так, значить віддача, - знову підняв руку збираючи енергію. - Майже прогледів. Цікаво, що вони хочуть зробити, невже рятують тебе Дарій? А багато з них, ненавидять тебе і як легко, вони змогли піти проти, встромлюючи скальпель. Шкода, що промахнулася.