Глава 9 Холстомір

Глава 9 Холстомір

- І що тепер? Торпеда не впоралася, ракети полетіли по планеті, думаю буде те саме. Які будуть твої прогнози? - питав Грифон, сидячи в саркофазі пілота, майже голим.

- Рух ракет хаотичний, різна швидкість, можливо експеримент зі швидкостями та векторами, Буцефал зміг потрапити та покинути планету. Тільки, якщо їх не впустили, тоді, навіщо випускати. Торпеда була не одна, заряджено п’ять штук, як підійдемо ближче і портал не закриється, то випущу ще, буду стабілізувати. При зачинені проходу, спробую відкрити знову, та тоді, буде важко стабілізувати. - відповідала Марія.

- Починаю підключення.

Він зняв одяг, що залишився, та відкрив комірку під’єднання, що знаходилася в основі саркофага, прямо там, де він сидів. Шнури з довгими штекерами, зашипіли наче змії, піднімаючись з комірки, та цілячись в гнізда. Усе тіло Грифона, мало багато глибоких шрамів, та на спині, вони були найгірші. Сліди пілотної модифікації, шість роз’ємів під’єднання, по всьому хребту і три, на скроні. Шнури знайшли свої гнізда, та встромилися як списи, спричиняючи жахливий біль. Раніше, їм давали препарати, заглушити біль, зараз на них не було часу. Біль пройде, та при від’єднанні, стане гірше. Гель почав подаватися в саркофаг, шолом, виїхав зі сховища, схованого ззовні саркофага. Сильними руками, Грифон прийняв його і одягну, герметизувався на шиї, і починав подавати повітря.

- Холстомір під’єднано, підключення успішне, пілот готовий до взаємодії. - повідомив Грифон, холодним роботизованим голосом.

- У нього же двигуни звичайні? Хімічні? - сказав він, уже своїм голосом, без найменшого присмаку болю.

- Так, жодного приводу Забуття. Реактор холодної плазми з імпульсними орбітальними, хімічні двигуни для атмосфери. Стабілізаційна система крил, та лише лазерна система захисту від астероїдів і, мало потужний бар’єр.

- То завантажити торпеду немає сенсу.

- Звичайно, лише привід Забуття, може там працювати, запустити його, без берилієвої сфери, неможливо. Справа не в кількості енергії, а її походженні. Починаю відкривати док... Твоя донька, наполегливо вимагає моєї відповіді.

- То відповідай, поясни, що і як. Перевірку завершено, синхронізація на дев’яноста процентах. - повідомляв Грифон після перевірки.

На екранах нічого не було, вся інформація була в його мозку. Кожна команда, швидко приймалася кораблем і виконувалася. Жорстке фізичне під'єднання, давало пілотові, змогу відчувати корабель як своє тіло і керувати ним, наче він і є корабель.

- Тобі легко казати, твоя донька мене не любить, хоч я їй нічого не заподіяла. Навіть при житті, діти мене не любили, лише моя донька, могла виносити мене. Двері відчинено, док зелений! Осатаній шанс передумати, якщо поле навколо планети спрацює на тебе як і на торпеду, а не як у Буцефала, розмаже як муху по лобовому.

- Викрутишся, як і завжди. Виводь, треба хоч спробувати, знайти Дельту.

Холстомір, як і інші кораблі, знаходився в своїй комірці на стапелях і виводився магнітними коридорами. Будівельні роботи, стояли на балконах, насолоджуючись складеним ними кораблем. Корабель повільно вийшов з доку, та був повернутий до планети, тоді магнітний коридор був вимкнутий, док почав закриватися.

- Починаю перевірку двигунів, та крил. - повідомив Грифон.

- Сигнал свій чужий, ідентифікатор Буцефал. Він тільки що, пройшов крізь розрив. - закричала Марія, перебиваючи Грифона.

Док повільно зачинявся. Холстомір, походив на батон хліба, який хтось додумався запустити у космос. Сірий колір, з помаранчевими лініями на борту і жодного сліду на двері чи кабіну.

- Встановились перешкоди, не можу встановити зв’язок, корабель, входить в атмосферу. Візуальне упізнання є, вони повернулися! - зраділа Марія, вона ще так радісно не говорила.

- Примусовий запит ідентифікаторів! - звелів Грифон, запустивши двигуни на мінімумі, для перевірки.

- Уже все робиться, не командуй в моєму домі!

Грифон змовчав, склав руки перед собою та чекав, плаваючи в гелевій рідині. Шолом давав змогу дихати, спочатку повітрям і повільно заповнюючи легені цим же гелем, після чого, він зможе дихати в цій рідині. Без необхідних модифікацій, це може бути смертельно.

- Богдан, Гаврило, Вогневич, Карен, Сміл. Більше сигналів відсутні...

- Їх курс і стан корабля. - холодно командував Грифон.

- Корпус цілий, не бачу... Двигуни забуття відсутній... Не бачу спалахів, не працюють інші двигуни, летять прямо на планету, швидкість збільшується від наближення.

Грифон дав команду захопити зображення Буцефала.

- Намагайся вийти на зв’язок, хоч стріляй по ним. Вогневич впорається, це найкращий пілот, головне щоб не почали обертатися.

- Їх захоплює гравітація... Завелика швидкість, гальмувати не вийде, навіть з гелем можуть згоріти...

- Впорається, він мус...

- З’явився другий об’єкт, менша швидкість і розмір. Примусовий сигнал, є відповідь... Це Дарій!

- Живий, знову двоє, це добре. Встигну його перехопити?

Грифон дав імпульс двигунами, не повільний як заведено, а потужний для повного розгону. Інерція вдарила його тіло, це мало бути так, та гель поглинув її усю, це його головна робота. Помаранчеве полум’я, з блакитною серцевиною, вирвалося з чотирьох сопел. Такий колір, досягали домішками, щоб корабель був гарно видний, в темному космосі.