Глава 4 Серце Марії

Глава 4 Серце Марії

Тунель був чистий а металеві частини, блищали від постійного полірування. Роботи прибиральники, постійно патрулюють цей коридор, навіть частіше чим увесь ковчег. Виглядали як малі блюдця, мали змогу змінювати форму, майже повністю перебудовуватися, щоб дістатися в найтемніші та далекі частини корабля. Зібраний бруд а саме порох, бо тут нічого іншого не могло утворитися, ну хіба що пил, та і його тут було геть мало. Отже, все що роботи збирали, відразу перероблялося, на матерію для них, що давало їм змогу самостійно відновлюватися та розмножуватися. Лише одна маленька проблема, такий робот, має занадто малий термін праці. І ще одне, ці роботи, можуть накинутися і на людину, якщо її немає у базі даних, чи у неї, немає потрібного передавача. У грифона, було все, через що, вони мирно спали, доки прийде час прибирання.

Труби в стінах, були помічені різним кольором, та на кожній були написи, через кожні метрів десять. Усе було помічено, та пронумеровано, для швидкості реагування ремонтників, як людей так і роботів, що ховалися в стінах. Усі кабелі йшли у броньованих коробах, йдучи в горі, заповнених спеціальним гелем а дроти, заховані в своїх коробах, які йшли в самому низу.

Повзти було не важко, тим паче, що підлога була зроблена драбиною, на випадок втрати гравітації чи, її зміни. Легко відштовхуючись ногами та підтягуючи себе руками, він швидко рухався, коли увійшов у темп. Навіть те, що він пережив багато битв, аварій, операцій та уламків в своєму тілі, не зламало його. Він завжди мав у розкладі тренування, хоч завдяки медицині, цього можна було уникнути. Ну, знаєте, імпланти само покращення, багато маленьких роботів в тілі, що самі підкачують і лікують його. Та це все завжди було і буде костилями, хоч ти і запрограмуєш ДНК дитини, на нарощування м’язів, та сили в них не буде, якщо вона не буде сама їх розвивати. Нарощені м’язи ніщо, поряд з тренуваннями.

Повзти довелося більше двох годин, та не в одному напрямку. Спочатку, довелося дістатися до першого перехрестя, місце перетинання тунелів. Далі лізти до низу, тут то зумів зачепитися, та розірвати жакет, прямо по блискавці. Казали, що тканина напрочуд міцна, а головне, казали, що в тунелі, немає місця щоб зачепитися. Напевно, буде проводити бесіду з інженерами, та поліпшення конструкції, якщо запам’ятає де це сталося.

На жаль, далі, доведеться повзти до гравітаційного шлюзу. Через нього, можна потрапити до гравітаційної труби, це система з великої труби, та чотирьох менших, що крутяться в середині першої, навколо тонкого стержня. Оця система створює гравітацію на кораблі, є точкою тяжіння, для усіх на борту. Та по-більшому, це лише допоміжна система, через всю довжину корабля. Можна навіть сказати, система транспортування гравітації, як її називали інженери. Головне в усій цій системі, це ядро, чимось схоже на планетарне, хоч його і брали за основу для створення.

Потрапити в цю трубу не проблема, головне нічого не торкатися і важко дихати, змушуючи легені втягувати повітря. Та його тут не було, побічний процес, спалення усього, що тут є, тому напевно тут і височезна температура. Кисень можна отримувати лише з балона маски, які він підбирав на шляху. Та найголовніше, не торкнутися обертаних труб, вона спалить живцем, наче в лаву потрапити. Маневрувати тут буде важко, та кожні п’ятнадцять хвилин, виконується продувка головної труби, щоб температура не дійшла до критичної маси. Тому, він збирав усі маски, що знаходив по дорозі, хотів використати як двигуни для корекції курсу. А все тому, що в самій системі, гравітація відсутня, так само як і в ядрі планети.

Думаєте, чому тоді в трубу можна так легко потрапити? Ну воно і не легко. Потрібно знати спеціальний код і послідовність, натискання ручних перемикачів. Після чого, забратися в шлюз, та ввести новий код і нову послідовність. Кожен голова експедиції, має свої спеціальні коди, для обходу системи та має пам’ятати усі комбінації. На жаль це необхідність, бо кожен, експерт в якісь області. Щоб отримати ці коди ремонтникам, потрібно виконати спеціальні процедури, просто так, в цю трубу не потрапити. Навіть зараз, захисту від йолопів не існує, тому усе так складно.

- От якого біса, мені, старому, треба протискатися через це? Клятий псіон. Я Марії все розповім, усе що думаю про цю кляту, стару каргу! - хрипів Грифон, вводячи первинну комбінацію.

Почекавши декілька хвилин у шлюзі, після відкриття внутрішніх дверей і за чинення зовнішніх, як пройшла хвиля жару. Збільшився не тільки тиск а і кількість поту, в його старому тілі. Та це, було вигідно, Грифон дочекався продувки, яка і викликала цю хвилю. Закріпивши усі балони на одязі, куди тільки можна було, туди і засунув, та дочекавшись потрібного положення труб, він пірнув в середину. Було гарно та легко, хоч жар швидко наростав. Даючи малі пуски кисню, він вирівняв свій рух та запустив себе згідно обертанню труб. Дав довгий пуск, спустошливий один балом, кинув його, та узяв інший. Зараз він був на потрібному курсі, потрібно лише дочекатися продувки та не згоріти.

Пішла продувка, даючи довгі черги Грифон зумів залишити себе не потрібному курсі. Так вдалося ще два рази і він дістався кінця труби, чи початку, це з якого боку дивитися, для нього кінець, по факту початок. От тут була головна проблема, гаряче повітря стягувалося сюди, через решітку, яку не зламати. Навіть якщо спробувати, це приведе до відсіку забезпечення життя. Гаряче повітря використовувалося для опалення і нагріву води, хоч були і інші системи для цього, та чому-б не використати те, що маєш. Треба було, дістатися до верхнього люку, відкрити його, та встигнути туди залізти, коли сама гравітація буде заважати. Це все потрібно зробити, доки не увімкниться продувка, і звісно же, за оберт труб. Якщо вдарить у решітку, то вже не встанеш, вона під струмом і завжди, має високу температуру.