Глава 1 Хаос

Глава 1 Хаос

Місток Арго завмер, слухаючи доповіді з корабля. По всьому кораблю стався незрозумілий бунт. Бунтівники нічого не казали, геть ніяких заяв не слідувало, вони навіть не брали полонених. Усі хто доповідав, замикались у кімнатах, шафах чи хоч би де, бо бунтівники убивали усіх. Вони навіть не спілкувалися між собою, нападали на усіх, хто не був з ними, та як вони дізнавалися це незрозуміло.

Та на містку була особа, яку усі боялися, навіть вважали, що це він за всім цим стоїть. Середнього розміру, з круглим обличчям, на котрому була доброзичлива посмішка. Ну а солом’яний капелюх, закінчував образ, такого собі дідуся з села, що приїхав до онуків, та дивується технологіям.

- Марія, запечатати місток! Вивести на екран епіцентри бунту. - дала команду капітан.

На головний монітор, вивелося схематичне зображення ковчега. Зеленим було помічено активні зони ковчега, коричневим допоміжні зони, які можна було швидко активувати і чорним сплячі, зони з яких відкачане повітря і вимкнено живлення. Останній це сховище, де зберігалися ресурси.

- Зачекай! Спочатку я вийду. - наказав Грифон

- Один ви нічого не зміните! - відповіла Капітан Кодоньо.

- Зроблю, що зможу, там люди в пастці! Їх потрібно рятувати, і напевно, я єдиний солдат, що зможе щось зробити. Пробуджувати Гамму, вже запізно. Треба було охорону, пробудити разом з піонерами.

- Сиди тут і Виконуй накази капітана ковчега! - голосно та владно. - Ти старий, нікого не врятував і не врятуєш. Все, аби погнатися за новою славою, для величного Грифона.

Це вразило Грифона, він знав чому вона так каже. Коли він в останнє, командував ескадрилью, їх відправили у бій. А він відправив ланку винищувачів її коханого, прикрити корабель. Вони не встигли, та їх втягнули в бій, де загинули майже усі. Ворогів було більше, набагато більше, та головне, що він вижив, а коханий капітана Олександри Кодоньо, загинув. Не залишилося жодної копії його пам’яті, чи хоч маленького відлуння розуму, щоб можна було переродити його.

- Виконано, - повідомила Марія.

Четверо дверей містка, почали зачинятися. Перші двері, як звичайні стулки зачинялися зі сторони коридору. За ними, зачинилися гермо двері з пелюстків. Потім, за першими дверима зачинилися такі самі пелюстки і вже потім, закрилася діафрагма. Та головне, перед та після перших дверей, відкачувалося повітря створивши вакуум, вирівнявши тиск з космосом. Додатковий захист, як і прошарок, під бронею навколо всього корабля.

Вона винила його в цьому, та і він себе винив, адже він не мав сидіти в винищувачі. Та вона не знала правди, як і чого він опинився в винищувачі. Це була таємниця псіонів, вони віддали команду про атаку, змусили усіх до бою, їм була потрібна війна. Та це історія не для цього часу.

- Марія, активуй чіпи контролю. - сказав Грифон, падаючи у крісло.

- Що? Якого біса вони працюють? - викрикнула Капітан.

- Усі працюють, напевно ви хочете знати епіцентри. Зараз, інженерне відділення забарикадувалося, професор Радж, поранений. І думаю, треба знати, що бунтівники відсутні на містку і в інженерній, думаю це пов’язано з чародійським полем. Там реактор, на містку фонове випромінювання, від конденсаторів на трубах, котрі ведуть до передніх двигунів.

- Ми ще про це поговоримо. Чому поле? Що з бунтівниками? Вивести усі їх пересування по ковчегу. - лютувала капітан, що була шокована новою інформацією.

- Спочатку не могла зрозуміти. Якась фонова псіонічна активність, та як ви почали казати про гостя, провела симуляції з теоретичними рішеннями, переселення розумів псіонів. Вашого гостя так і не стала бачити, та змогла виявити, що вони усі випромінюють одну і ту-ж саму пісонічну хвилю. Її потужності не вистачає, для ефірного розлому, та вона дозволяє їм спілкуватися між собою. Скоріше вони коряться одній волі, як ви знаєте, псіонічна хвиля, є унікальної для кожного псіона і завдяки її довжині та сигнатурі, можна встановити, кому вона належить. Поки, цим не займалася.

- Ти хочеш скати, переселення розуму можливе? Це не контроль? Таке можливе, навіть без здібностей. В них усіх, заселений чужорідний розум? Ти точно впевнена, що це не контроль? - оживився Грифон.

- Саме так, впевнена і не здивована, що ви знаєте про ці експерименти. Якщо так піде далі, вони будуть пробиватися у збройові і штурмувати інженерний. По розрахункам, на місток вони не підуть, не бояться, що ви їх викинете у космос, думають...

- Ми не зможемо вбити своїх. Будемо шукати мирного шляху. - закінчила капітан.

- Саме так. Та попрошу, мене більше не перебивати, я все-таки куди старша і має більше розумових здібностей, та часу для обробки даних.

- Що зі сховищем? - питала капітан.

Людям потрібно було натиснути на монітор, щоб вивести зображення. Марії лише почути питання, хтось з офіцерів хотів відповісти, та вона не дала цьому статися.

- Сховище заблоковано, вони навіть не намагаються туди йти. Хоча, вже почали процеси пробудження, чомусь вибрали Альфу, використовують пришвидшений процес.

- Альфа, повноцінні штурмовики, повна генетика, максимальна кібернизація. Не знаю як на них відобразиться швидке пробудження, та вони небезпечні, як... - Грифон не став далі продовжувати і так, забагато сказав.

- Рейнджери, - мовила Василіса.

- Заблокувати усі перебірки! Коричневі відсіки перевести у чорні. Підготуватися до відкачування повітря... - змінила думку капітан.

- Я би на вашому місці цього не робив, - повідомив свою думку Дарізан, що знову з’явився на тому-ж самому місці, наче і не зникав.

- Я з ним згоден, - повідомив не здивований Грифон.

- Знову, лізете в наші мізки!

- Взагалі-то ні. Я лише проекцію своє зображення та голос, у ваші центри сприйняття. Людям без голосу, завжди важко сприймати невідомий голос, бояться що втрачають глузд. Я навіть впливати на вас звідси не можу. Лише бути помічником, радником. - медово співав Дарізан.