Глава 18 Кокони

Глава 18 Кокони

Коли ударні сили Волотів, дісталися до Деміургу, їх ніхто не зустрів. Головні двері запечатані, згідно з біологічною тривогою, їх відчинити з середини було неможливо, та коли Волоти увійшли в середину, а саме, вони не йшли першими, посилали усі інші види. Навколо були розкидані речі, та жодного тіла, жодного натяку на насилля. Підлога вкрита речами, одягом, перекинутими ятками та підносами зі склянками. Ніяких речовин, наче усі присутні покинули це місце, та крізь двері не можна було пройти.

Війська розтягнулися довгими шеренгами по усьому Деміургу. Спочатку, вони направилися до транспортних відсіків, вони знаходилися за зоною кафетеріїв. В середині кафетеріїв, усе розбито і розтрощено, за слідами, це зробили відвідувачі, коли намагалися втекти. Вибиті двері і вікна, стійки розламані і навколо, повно скла на якому залишилася кров. Дізнавачі, з’ясують, що вона належать відвідувачам, видам, що були тут. Були бійки за місце, чи щось гірше. Усі транспортні відсіки заблоковані, як вхідні двері, слідів злому не знайшли.

Та дивне було те, що в басейнах геть не було води. Лише якісь плетені кокони, з чарівним малюнком на них. Кожен басейн, був заповнений ними, та кокони були різні, жодного однакового. Стінки коконів були настільки тонкими, та ніжними, що здавалося вони зіткані зі світла та вітру. От тільки, те що було в середині, ніде не було знайдено.

Обшукав увесь Деміург, війська прийшли в глухий кут. Та Волоти, вже відходили на первинні позиції, їм доповіли про станцію поїздів. Там був подвійний захист, перші двері, захищали саму станцію і, вони були вирвані з м’ясом. Пів метрові двері, з пласталі, які витримували вибух, та не піддавались плавленню кислотами. Хтось вирвав, та відкинув аж на десять метрів, залишивши шматки сталі, наче їх відкусили зубами.

В середині станції все було так само, жодного тіла. Інші двері, були виламані в середину, та також мали сліди, наче їх вигризли. Та це, було жахливо, адже означало, ізоляція не спрацювала. Те, що було тут, вирвалося в тунель поїздів і може бути вже далеко звідси. А згідно з того, що тут немає тіл, воно точно неголодне і напрочуд небезпечне.

Волоти, як найкращі воїни Вед, відступили до своїх володінь. Залишивши війська, охороняти Деміург. Хоч і передали сигнал тривоги усім секторам Легата, їх секція, почала відділення першою, запечатуючи усі проходи та тунелі до себе. Таку саму команду, отримали і усі вірні Ведам. Інші же, хто хоч якимось чином, йшов проти їх волі, отримали лише команду на мобілізацію і, знищення незнайомців.

По всьому кільцю Легата, пройшов вибух, чия хвиля обійшла кільце тричі. Створився псевдо землетрус, що знищував будівлі, які не були на це розраховані. Найбільших руйнувань, зазнали доки. Увесь флот Легата, навіть з інших кілець, почав мобілізовуватися і виводитися з доків, та на це піде не одна година. Захист доків, був знищено і палаючий газ довгими факелами вирвався в космос. Через якийсь час, почнуться повторні вибухи.

На жаль, чи на добре, вони так і не змогли зв’язатися з Ведою, відповідальною за Легат. Та деякі охоронці, отримавши більшу владу чим була, не готувалися до нападу а пішли, грабувати торговців. Посеред катастрофи, завжди є виродки, які намагаються нажитися на ній. Нічого не змінюється і не для кого.

Через якийсь час, в Деміург, прибули чистильники. Ніхто не знав, що це за вид і коли вони з’явилися. Вони були високими, та мали лискучу, повну латну броню, що йшла лускою. Вони несли велику дивну зброю в своїх руках, а за ними, бігли маленькі чотириногі істоти, теж невідомий вид. Вони йшли по двоє, малий ніс великий бак на спині, великий велику циліндричну зброю. Не звертаючи уваги, на жодного солдата, малі почали поливати усе рідинами з баків, а великі, почали поливати усе зі своєї зброї. Великі, швидко знищували усі війська, без розбору, їм було наказано зачистити це місце. А після, вони підпалили його, щоб вигоріло усе. Потім, вони повернуться, та зроблять це знову і так ще три рази, доки не впевняться, що і сліду, чорної жижі не залишилося. І їм байдуже, що її так і не знайшли, наказ є наказ а це, єдиний вид, що знає, що це таке і що спасіння більше немає.