Глава 16 Вода

Глава 16 Вода

Той, кого вони кликали командиром, генералом та генерал-губернатором повільно потрапив у воду та почав тонути. Навколо нього, почали створюватися білі кола, це слиз тіла змішувався з водою. Брижі від падіння тіла, розходилися в усі боки, забарвлені речовиною з пробірки. Вона швидко забрала усю речовину з тіла, одягу і шкіри, та вона потрапила і в середину.

Доки, усі навкруги панікували, вистрибували з басейнів та бігли як можна далі. Створена паніка, несла лише біль та страждання. Кожен думав лише про себе, збиваючи кого тільки міг, аби тільки пробитися далі. Ті, що бігли слідом, не дивилися під ноги, топтали будь-кого, хто потрапляв під ноги, не зрідка, та спотикалися об лежачих, отримуючи те саме, що несли самі.

Шкода, вони навіть не підозрювали, що монахи вже закрили усі двері. Такий був протокол, аби нічого не розрослося по Легату, космічні станції, навіть таких розмірів, напрочуд вразливі. Монахи біля дверей, вже були озброєні щитами, та флагелярами. Це списи, що створені завдавати болю, створені так, щоб кожен вид, створений Ведами, отримував біль, навіть якщо їх фізіологія несумісна. Щити також завдавали болю, через нейро-кортексний модуль, що направляє перед собою ауру підпорядкованості, болю, страху чи того, що зможе створити оператор псіон.

Ті-ж, що були в епіцентрі подій, охороняли місце, відганяючи усіх, та читали проповіді. Та вони також були налякані, та через свою фанатичність, ставали ще більшими фанатиками чим завжди. Усі читали проповідь про те, що Веди захистять їх, та дадуть сили праведним. Та дехто з них, були настільки віруючими, що вирішили опустити руки в воду, спробувати з’ясувати, що воно таке. А дехто, навіть торкнувся Мідяна, перевіряючи чи він живий. На них не кинулася жодна зараза, навіть на руки нічого не потрапило.

В тілі же, почалися зміни. Речовина швидко розповсюджувалася по тілу, заражаючи кожну клітину, та перебудовуючи її. Досягнувши органів, починався процес асиміляції, спочатку, він заражався, вже потім починалися зміни. Якщо розібратися докладніше, ця речовина розбирала усе тіло по атомах, та збирала заново, зі своїми покращеннями. Тепер, кожна його клітина, була сильнішою, та здатною прийняти будь-який генний матеріал, навіть метал, чи, що буде їй потрібно. Вона н цурається нічого, навіть в хворобі, можна знайти сильні сторони, тому, вона розвивається, поглинаючи усе, та шукаючи тільки сильні гени та речовини.

Ззовні, тіло залишалося без змін, та лише, до закінчення первинних процесів. А без Вед, та їх знань, що трималися в таємниці, навіть від своїх улюбленців, чи ви думали, що вони розповідають усе їм? Особливо про те, що може знищити їх самих. Граний час, коли жодної Веди немає на борту. На увесь первинний процес, пішло мало часу, ніхто не встиг дістатися сюди, щоб розібратися. В одну мить, коли вже усі монахи розслабилися, та змогли подавити паніку, силою лише так вони могли робити. 

Генерал вистрибнув із води, без жодного звуку чи хвиль. Брижі йшли з високою інтенсивністю, від його стрибка, та були розбиті впавшим тілом, і головою монаха. Лише одним рухом, він відірвав голову найближчому монахові, доки останні входили в стан шоку, він убив усіх навколо. Ніхто не встиг видати і звуку. Здавалося, він мав піти далі, убивати усіх, та ні, істота, що піднялася з мертвих зупинилася та скинула усі тіла у воду, після чого і сама пірнула в неї. Закрутилася у клубок і заснула на дні, в оточені тіл. Тривогу ніхто не встиг підняти.

Темна вода, що була заражена, оточила тіла та почала потрапляти в середину, починаючи зміни в тілах. Мідян-же, почав змінюватися зовнішнє, одяг почав розлізатися та відступати від тіла, під натягом слизу, схожого на речовину у пробірці. Весь цей слиз, створював кокон, навколо лялечки в середині, та те, що вилізе з цього потім, ніхто не знає. Та й усі тіла навколо, скоро почнуть створювати кокони.

А тим часом, уся вода в басейні, вже стала темного кольору, що переливався кольорами. Та з води, починало стирчати, щось тонке як павутинка, повільно вилізаючи, та шукаючи іншу воду. І як найтонша павутина, вона плелася по поверхні, та її було важко помітити.