Глава 14 Тартар

Глава 14 Тартар

Повернувшись в торговий район, охорона як і минулого разу, розбігалася в сторони. Нічого не змінилося, бачу-чи зброю, яка була заборонена, їм було легше втекти. Зараз на площі, вже було куди менше народу, перед моніторами ніхто не сидів. Усі розходилися по домівках, їм уже було нецікаво дивитися на перестрілки. Вони закінчувалися швидко, та зазвичай, зрозуміло як. Більша частина зображень, була присвячена Волотам, їх найбільше показували

Дамаск йшла вперед, гордо тримаючи голову та виставивши плечі. За нею йшли Камал, поміж котрими йшов уже я. Від них йшла понура аура, видно це пов’язано з тим, що один з них не приєднався. Тоді, я не знав, з чим це було пов’язано і мені було байдуже. Бачу-чи себе зараз, то можу чесно сказати, тоді я був ще тою мразотою. Думав лише про себе, як тільки собі вижити. Та зараз... Зараз це вже геть інша історія, забагато всього змінилося.

Якби тоді, я покладався більше на інтуїцію, та вроджені здібності Тартара. Можливо вдалося щось змінити. Кожна раса, повинна покладатися на свої вроджені здібності. Навіть потомки Вед. Наприклад люди, навіть без видатних здібностей, вони можуть усе. А вони, посередні, нічим не виділяються. Та все одно, усі з ними рахуються, а може і будуть за це знищені.

Та зараз, ми дісталися до цирку, та зупинилися в ньому, дивлячись на сходи до портальної кімнати. Перед сходами, стояла охорона, в парадній броні і списами. Це незвична зброя, дарована лише кращим, кажуть вона сама контролює володаря а не навпаки.

- З цими я розберуся сама. Хлопчики, щоб без жодних поранень. Тарик, там вас зустрінуть чотири Атмани в повному бойовому оснащені.

- Паразити, що розвинулись... - відповів я.

- Веди кличуть їх Даеви, думають, що вони зможуть дати їм нові тіла.

- Атмани не проблема. Та в стінах багато воїнів Течії, вони нас розчавлять. Я не воїн, щоб з усіма ними впоратися, навіть один з них, може мене здолати.

- Дорогий мій Тартар, стіни будуть спати, наш друг про це завірив нас. Мені потрібно, щоб ти захистив дітей і активував ворота. Я дожену вас швидко, в цьому можеш не сумніватися. Прибрати їх не проблема, потрібно зробити це гарно, щоб ніхто не звернув увагу на тіла.

Хоч вони і були воїнами, та з такими супротивниками не боролися ще. Атмани, це паразити, що живуть в тілах Волотів, тільки вони повністю розвинулися, асимілював тіло власника та вирвавшись з нього. Зазвичай, на це йде по тридцять років, та буває і довше. Саме жахливе, що з моменту вселення паразита, носій втрачає контроль, та усе життя сидить на задньому кріслі та лише дивиться, не в змозі нічого зробити. Та відчуває увесь біль, що наносить йому паразит.

Дивний жах природи, створити два таких виду в одній екосистемі. Волоти це приховують, знищуючи усіх хто може знати. В рідному світі, створені купола де розмножуються та живуть паразити, доки їх носій не виросте. І ясла, де наче худобу вирощують Волотів. Їх роблять сильними та витривалими, а розум їм не потрібен, паразит буде думати за них.

- Розділитися на двійки, і будете виконувати те, що я скажу.

Дамаск чекала, яку відповідь дадуть воїни.

- Так володарю, можете кликати нас номерами, - відповів новий командир Мідян.

- Не володар, просто Тарик. Ви самі собі володарі. Перший другий. Четвертий третій! - розбив на групи їх.

- Тарику, хлопці потрібні цілі!

- Зроблю все, що зможу. То хто наш друг, що таке може обіцяти? - спитав я.

- Дністер, здебільшого це він запропонував, - відповіла Дамаск.

- І ти йому віриш? Він же підстилка Веди. Ні, він хоч і не брехло, та дивно, що він вирішив зрадити своїх господ. Невже вони зважилися?

- Не знаю, та вони вже давно хочуть волі. У них далекі плани, дуже далеко сплановано усе, та завжди є декілька змінних, що все зруйнують. Живі і Веди, до всього цього, не було нас у змінних.

- Вони нас помітили, потрібно діяти, - пояснив я усім.

Мій зір був гострішим, та чуття кращими. Завжди знав, коли мене помічають. Ну так, були деякі косяки, іноді можна і від мене сховатися.

Один точно дивився у наш бік. Це знову були Ле-то-па, що помруть за свої вірування. Саме цікаве, що їм нічого не нав’язувалося, вони самі створили релігію Вед і нав’язували іншим.

- Проходьте повз них, не звертаючи увагу. Якщо хтось буде на сходах, не звертайте уваги, йдіть наче так і треба. Та дійте по обставинам, та перші не втручайтесь, ваша ціль охороняє портал.

Дамаск швидко пішла у перед, розгладжуючи свою сукню і поправляючи кістяні лінії на голові. Її було не зупини і помітити таку видну даму, було напрочуд легко. Двоє охоронців, швидко звернули увагу, та виставили зброю у перед. Балакати з ними не було сенсу, адже ними зараз керують списи. Технологія Вед, щоб воїни не знали страху і чітко виконували команди, навіть якщо це стрибнути з хмарочоса чи вийти в шлюз.

З її плечей сходив шкіряний плащ, чи краще сказати мантія. Товста шкіра вкрита маленькими лусочками, в середині маючи багато слоїв жиру та еластичного матеріалу. Дамаск змахнула цією мантією і виставлені клинки ковзнули по ній, навіть не подряпавши. Це її природний захист, вони навіть можуть закутатися в нього, скрутитися в щось схоже на сферу. Завдяки внутрішнім шарам, та міцності шкіри, пробити її буде важко. Та головне це лусочки, що стають у певний порядок, покриваючи одне одну, та створюючи важкий панцир. Плюс до всього цього, на хребті, піднімалися шипи.