Глава 6 Засідка

Глава 6 Засідка

На іншому вагоні, я повернувся в торгову зону. Звісно, хтось скаже, що краще поїхати в іншу зону, та на це потрібен час. Ця була найближча, і я вже там був. В іншій зоні, можуть бути увімкнені расові умови, чи навіть заборони для іноземців. Головне, що найнятому працівнику, потрібен час, щоб дістатися до корабля, з іншої зони, це може бути задовго.

На станції, вже стояла охорона. Це були не Волоти, а Мордреки разом з Ле-то-па. Мордреки - це низький вид, схожий на бочку з руками та ногами, голова мала виступаючі кістяні нарости та виступи на обличчі. Доволі мирний вид, хоч і має тоталітарний режим, та живе лише в рідній системі. Така платня за бунт проти володарів, хотіли автономії від Вед, діти лише хотіли стати дорослими, а тепер, не можуть покинути систему. Звісно у них немає на це технологій, їх відкинули на століття назад. Та це з більшого пов'язане з їх сонцем, що поступово вмирає. Ось як їх покарали їх, зробили так, щоб сонце почало помирати. Через це, підвищилася радіація і дуже багато сонячних бурь, з викидами протуберанців. Тому, їм довелося кібернізувати свої тіла, інакше не зможуть вижити.

Ле-то-па, це вже геть інший звір. Худі, з довгими руками аж до стоп, голови малі а мізки більше в тілі, голова майже пуста, і це, гарно їх описує. Та у них і ноги короткі, тому напевне, вони носять ходулі і коричневі ряси, щоб ховати це. Усе зроблять, щоб бути схожими на своїх володарів, та творців. Керуються релігією, де Веди, є боги, що створили їх та обрали для вищої мети. Також живуть в рідній системі, от тільки вважають її священною, і через це повинні оберігати її, доки боги не на кажуть інакше. Їх віра, настільки сильна, що готові вирізати собі серця, аби порадувати богів. Що до-речі вони і роблять, приносять криваві жертви.

Дивно бачити їх в одному місці. Напевно посилили безпеку, через мене. Бояться, що я буду намагатися визволити її... А можливо, мисливці вже на шляху сюди, то і вивели їх, щоб уникнути битви. Ну і ще можливо, нагорода стала високою і усі вирішили її отримати.

Охорона навіть не звернула уваги на вагон і усіх, хто вийшов. Зазвичай, цих двох, не відправляють в один сектор, їх світогляд дуже різний. Взагалі вони вороги, фанатики можуть навіть за суперечку вбити. Мордреки, розумніші, тому віддають перевагу мовчати, в компанії фанатиків. А їх багато, навіть Волоти, вважають їх величними, хоч і підкорюються беззаперечно. Лише вухаті, здобули собі автономію, їх технології потужні і вони, на рівні з Волотами, є обранцями Вед. Хоч, вухатих і чекає винищення, адже Ведам не подобається їх зовнішній вид, а сили їм досить і від Волотів. Їх варпові технології, куди тонші та просунуті і кажуть, вони настільки потужні, що здатні покинути систему, навіть без своїх прискорювачів. В цьому, вухаті, схожі на людство, хоч і не таке задирливе.

Головна вулиця, була знову заповнена істотами. Більша частина, сиділа в ресторанах та кафе, чекаючи на результати. Коли закінчиться гра, ніхто не знав, та можна було дивитися на трансляцію. Не тільки екрани в ресторанах, а і усі великі монітори, показували трансляцію. Між екранами перемикалися зображення з камер. Хитрий алгоритм, та багато операторів,  тому в одному місці, усі екрани показували різне. Так знаю, казав, що туди не проходять сигнали і це все ще так. Як вони ведуть ці трансляції, ніхто не знаю, кажуть їх веде захист планети ігор і якщо знайдеш його, то цей захист випече тобі мізки, та кине на планету.

Інші йшли по своїм справам. Ніхто не змушував їх дивитися, та куди ти не підеш, усюди буде гра. Дехто навіть упирав погляд у підлогу. Багатьом це не подобалося, та зробити вони нічого не могли. Їх змушують вчити на пам’ять, усі спроби бунту. Кожна з них унікальна, та жорстока, в покаранні. Комусь просто підривали планету, травили атмосферу, скидали астероїд, або проста генна хвороба. Та Веди, завжди це робили своїми руками, показували усьому своєму суспільству. А на попелищі, залишали надгробок, щоб ніхто не забув.

Щоб дістатися до асоціації працівників, довелося пройти повз цирк, та ще півгодини. Застив на пару хвилин, дивлячись на те місце, де ми стояли. Тепер на мені клеймо і від нього не відмитися. Там навколо було багато охорони, та вони били байдики, зовсім не збираючись щось робити.

Уся ця труба, що була торговим сектором, почала гнітити та давити. На стелі імітувалось небо, паскудного світу, куди ніколи не схочу ступити. Сіре небо, та отруйно помаранчеві промені сонця, жодного птаха чи хоч щось живого, в цьому пейзажі.

У бойовій майстерні, геть нікого не було, усі розійшлися, нікому вже не були цікаві найманці. Лише охорона перед дверима залишилася. Можна було спробувати купити у них, грошей на це вистачить, та що потім робити з рабом, найманець забагато питає, їм завжди потрібне усе завдання знати. На гарного найманця не вистачить, а поганий, може бути даремною тратою грошей. Ніхто не сказав, що він щось буде вміти.

Тому, лише асоціація котра була через два будинки. Великі панорамні вікна, де показувалися різні види робіт, на які здатні їх робітники. Все розписано з розцінками та часом виконання.

Двері відчинилися автоматично, сповіщаючи плавним сигналом о проходженні. В середині, усе було в бежевих тонах, з екранами, де були їх найкращі робітники і це, були не моделі а справжні працівники, що вміли працювати. Посередині стояв великий стіл, за яким сиділа ще якась істота. Навколо багато високих горщиків з квітами, а між ними, експонати зв’язані з роботами. Шахтні бури, різного виду інструменти, та ще багато чого.

- Добрий день пане. Вітаємо Вас у Асоціації працівників. У Вас є робота, у нас найкращі працівники. Якщо потрібні низько кваліфіковані, ми і такі послуги надаємо.