Глава 4 Розділений

Глава 4 Розділений

Корабель був старим, навіть в середині. Корпус весь був у плямах та пошкодженнях, хоч і цілий. Витягнутий розплющений корпус, з двома палубами, та однією пів-палубою, що знаходилася під основною. Пів-палуба знаходилася під головною, і там, доводилося повзати, це обслуговуючий канал. Хоч там і знаходилася спальня техніків. Верхня палуба, була зоною відпочинку, та каютами екіпажу, хоч напевно, лише для елітних пасажирів.

Захисні системи, розташовувалися у пухирях на корпусі, недуже гарний вид, та функціонально, хоч від одного потрапляння, виходила зладу ціла секція. Двигуни по системі гондол, та сховані у корпус, не дуже ефективно. Якщо винести їх з корпусу, буде краще маневрування та розгін, лише більш швидший, та головне, що теплообмінність стане краще. Можливо вони і мали виходити на ззовні, якщо враховувати те пір’я, бо його призначення, я так і не зрозумів.

Місць для зброї, навіть не було передбачено. Його повністю позиціювали для перевезення еліти. Та було, дві пусті кімнати, звідки забрали щось важливе. Це було видно, по пустому просторі, та по кількості кабелів з трубами, які йшли туди. Один це вірогідно Варп установка, тому напевно і гондоли, та чому в корпусі, має бути ще один випромінювач, для створення стабільного поля на носі. Другий, вже важко сказати, та напевно, система захисту, якийсь потужний бар’єр чи щит. Можливо, навіть система маскування з проекторами зображення.

На містку був жах, решта нутрощів корабля, була в майже ідеальному стані, десь підфарбувати чи порихтувати. Ну а ось на містку, що знаходився на першому поверсі, полові панелі були виламані, зі стелі звисали дроти, кабелі та газові труби. Чотири крісла, були облізлі, та частково зламані.

- Ну а що я собі думав? Вони ніколи не від дадуть справний корабель. Навіть за таку здобич... Все-таки я передав їм живу істоту. Якого біса я творив, тепер що, я работорговець? Мерзенні істоти! - мовив я стоячи на містку.

З давніх давен, Тартари, не беруть рабів, ніколи не торгують ними, і завжди, завжди знищують работорговців. На жаль, як показала практика, рабів потрібно знищувати теж, адже більшість з них, коли отримує свободу, купляють собі рабів. Вони ніколи не вчаться а їх злоба, веде їх по тому самому шляху як і їх власників. Усі думали, чому я мав страждати, нехай і інші постраждають, нехай знають як це і неважливо, що вони допомагали мені вилізти звідти.

Сівши за пілотне крісло, увімкнув системи. На диво, усе увімкнулося, енергія була в нормі, двигуни готові. Контроль корабля відсутній. Доступ до дальньої навігації відсутній. Доступ до захисних систем відсутній.

- Треба було здогадатися, Веди ніколи не дадуть повну владу. Нікому, не наддадуть повний контроль. Навіть своїм не дають повної влади, завжди усе розділяють. Щоб керувати їх кораблем, потрібна команда, одна істота буде обмежена в керуванні. Ну а щоб усе переобладнати, піде тиждень, можливо місяць.

Спробував відкинутися у кріслі і спинка миттю відвалилася, тоді я пішов за нею, та швидко приземлився на усі кінцівки.

- А вона там, у цих потвор, які можливо вже готують її до розтину. Це їх звичайний план дій. Як тільки повернуться з ігор, точно приймуться за неї. Єдиний спосіб, щоб вона вижила, це ті троє інших, хоча це лише продовжить їй життя.

Підняв спинку, та притулив до крісла. З зап’ястка виліз універсальний інструмент, та спаяв його на молекулярному рівня.

- Ще день. Я виграв ще один день. Вони точно повідомили Прайд і неважливо, що там кажуть Дністер! Мисливці вже йдуть, по мене. Це лише питання часу, треба вшиватися звідси, якнайшвидше. Життя за життя. Потрібна команда, хоч одна істота, байдуже хто, головне щоб зголосилася.

Пересів за інше крісло, та зайшов у пошукову систему. Квиток був підписаний до цього судна, назви не було прописана, лише номер. Терміну дії не було. Найближче стрибкове судно, буде відправлятися через десять годин. Часу якраз вдосталь, щоб когось знайти.

Вийшовши з корабля, перевірив свої кошти. Залишилось всього тисяча Невіг, гроші що не можна відстежити. Гарна річ, та треба постійно їх перевіряти, та досить опустити на пару секунд в солону воду, і плашка Невіг, стане синьої, в теплу зеленуватою. Найменші домішки і колір буде іншим, тому треба знати, як вони виглядають.

Перед тим, як вийти з доку, встав на дві ноги, до червононогих, зазвичай погано ставляться. Все через Вед, якщо вони на двох, та і їх сотворіння, прагнуть на двох ходити, навіть, якщо у них немає ніг. Покинувши док, мене зразу окликнув адміністратор, чавкаючими та тріскаючими звуками.

- Володарю корабля, вам потрібно підписати документи. - видав він на мові Вед, хоч і дуже важко.

Він так і сидів, за своїм столом, навіть не ворухнувшись. Поглянувши, на нього, виявилося, що то Тодеа, інсектоїдна почвара. Їх часто наймають для робот в доках, чи коли потрібна велика кількість, за малі гроші та злагодженість. Вони колектив, який працює від команди королеви і ніколи, не піде проти неї. Тому, їх бюрократія найгірша, вони ніколи не відступлять, а на заміну його, піде пара хвилин.

- Усі питання до Вед, Дністра чи адміністрації станції.

Відповів я та пішов далі.

Він вскочив. Сидів він на своєму брюшці, мав чотири тонкі ноги, та великі передні з зазубреними наче пили руками. Затиснув в них планшет, він рушив до мене. Його трикутне обличчя, цокало чотирма мандибулами.