Глава 3 Кущ

Глава 3 Кущ

Зак зняв зброю зі спини, навіть не здивувавшись її розблокуванню, швидко перевірив та зарядив, ставлячи на запобіжник. Увімкнув пошуковий режим, та почав оглядатися навкруги. Лазерний далекомір блукав між деревами, постійно змінюючи відстань. Захисні системи, шукали звук, та вібрації в повітрі, з енергетичними сплесками. При особливих умовах, так можна бачити, майже через будь-яку поверхню.

Їх закинуло у глухий ліс, куди майже не проникало сонячне світло, настільки густі у них були крони. Різні високі дерева оточували їх, та жодного знайомого Заку. Між декотрими деревами, чиї крони були дуже високі, росли потужні кущі, з гострими та довгими голками. На цих коричневих кущах, були фіолетові та зелені ягоди. Земля вкрита корінням, що дико виринали з неї, та проблему створювала трава, що закривала їх, якби не мікро рух коріння, наче по ним, щось качалося, то він би міг і не помітити його. Також, були страшного виду лози, зелені та слизькі, схожі на зміїв, які теж ховалися в траві. Яка була наче пружина, ніяк не хотіла піддаватися, та швидко поверталася до свого первинного стану.

Нічого не було помічено. Тварини відсутні, навіть звуків не було, таке буває, коли в ліс заходять сторонні, чи якийсь альфа хижак. Навіть комах не було, звісно це може бути через рослини, та аудіо система може вловлювати звук, на сто метрів, та точно передавати його.

Щось на кшталт укриття, він так і не знайшов. Потрібно піднятися вище. Якби забратися на дерева, можна сховатися в кронах, та це поки не варіант. Він знову присів, та поклав руку на груди Кирилу.

- Брате, я зараз, потрібна висота.

Зак закинув зброю за спину, та не помістив у зачеп. Гвинтівка упала на спину, та сповзла до поясу, залишившись висіти на ремені. Відійшов до найближчого дерева, під котрим лежали зламані ними гілки. Обхопив стовбур руками, та потягнув себе наверх, слідом обхопив ногами. Сильно втискаючи пальці в кору, яка тріскалася від такого тиску. Так він дряпався на гору, оминаючи гілки, деякі з котрих, не витримали його ваги, та з великим хрускотом зламалися. Він не помітив жодного сучка, від зламаних гілок при падінні, а на землі лежали гілки.

Дістатися до верхівки, було неможливо, вона не витримає його, гілки за тонкі, хоч їх і багато. Чи, що гірше, почне ще сильніше хитатися, та зігнеться наче від шторму. Та вид, з майже верхівки, був досить гарним. Не всі дерева, доходили до цієї висоти, були ще вищі, та їхні крони були наче готичні шпилі, з гострими клинами по периферії.

Всюди дерева, та жодної башти не було видно. Якщо поглянути на захід, там далеко було поле, та видно його погано, ліс закриває. На півдні гори, з білими шапками, десь коло них, було озеро. Поглянув на північ, завмер, намагаючись злитися з деревом, та стати шишкою. На нього, дивилась дивна істота. Великі вуха, мала голова та довга шия, обличчя було закрите маскою. Довго Зак не думав, розслабив хватку, та поїхав до низу. Через пару метрів, почав гальмувати, та все одно, врізався в землю, залишивши великий слід. Вскочив на ноги, та шкутильгаючи побіг до Кирила.

Він не отримав пошкоджень, це лише слід від падіння та збиття дихання. Розум знав, що повинен отримати шкоду, тому і зробив захист. Це ніяк не впливало на життя Зака, він швидко прийшов в себе, та сів на коліно коло Кирила. А слід, вже повільно приходив до норми, трава усе сховала, навіть на дереві вже майже не було слідів від нього.

- Якщо ти мене чуєш братику, ми тут не самі. Бачив когось на дереві, точно не тварина, воно розумне.

Оглянув усе навколо.

- Та ти не переживай, я тебе не кину. Донесу до самого Арго, навіть якщо доведеться пробиватися через фіолетове полум’я.

Дістав зі спини трос, та закріпив на броні Кирила. Місце кріплення було на грудях, таке саме кріплення було і на спині. Та вони необов’язкові, можна як завгодно, обмотати людину, та тягти. Цей трос, витримує більше тонни, а скафандри всього то по двісті кілограмів, ну плюс людина, звісно. Як ви розумієте, без енергії, почнуться проблеми, екзоскелет ще зможе працювати, на інерції тіла, та його власному вироблені енергії, та недовго.

- Зараз, сховаємося, та будемо чекати боса.

Зак зупинився, та злегка замер.

- Я геть не знаю, що робити...

Піднявся на ноги, та став у бойову стійку. Ноги зігнуті, тіло також, направлене вперед, руки притиснуті до тіла, особливо лікті. І звісно, зброя попереду, уперта у груди по центру, та сильно притиснута. Він був готовий до бою, в будь-яку мить. Потягнув тіло до укриття, воно було поруч, що як підеш назад, то точно наступиш, та так зручно тягти, знаючи де тіло.

Укриттям виявилися кущі з плодами. Вони щільні, через них майже нічого не видно, та саме головне і в водночас дивне, вони випромінюють невелику кількість тепла. Через що, тепловізор не зможе побачити крізь них, на зображені усе тепло, має зливатися. Відрізнити тепло дуже складно і, за звичай, потребує дуже складних систем, що не дає ніякої гарантії. Це складна матерія, солдати вже тисячу років, ховаються в свіжих прильотах, щоб прилади їх більше не бачили.

Дотягнув друга до найближчих кущів, що були достатньо великі, щоб сховати їх усіх. Послабив натяг тросу, натиснув на кнопку в доповненій реальності, де все оточення, мало свій підпис. Хоч звісно і по простому, з припискою невідома форма життя.

Руками почав підкопувати кущ, адже заповзти під нього, було неможливо, а рвати його не хотілося. Земля виявилася піддатливою, та швидко відкрився корінь. Схопивши за нього, Зак повільно витягнув його з землі, піднімаючи більшу частину гілок. Одною рукою тримав піднятий кущ, іншою потягнув за трос, після чого підпер кущ спиною, та почав затягувати туди Кирила. Опустив кущ, як затягнув його в середину, та пішов замітати слід в траві. Руками почав ворушити траву з боку в бік, щоб прибрати слід. Вона швидко випрямлялася і без нього, була гнучка та сильна, швидко поверталася до свого первозданного стану, тому його робота виявилася безглузда.