Глава 14 Хвилі

Глава 14 Хвилі

Буцефал, вийшов з астероїдного поля, та чекав. Вогневич кричав по всім частотам, намагався зв’язатися, та все було без толку. При цьому, намагався зв’язатися і з Дарієм, нічого не виходило. Як почув слова:

- Пробачте, я більше не можу...

Це був Дарій, який втратив свідомість. Він більше не міг, стримувати аномалію, що створив.

Зараз, вона вже була повністю видима для ока, бурхлива енергія. Її безліч помаранчевих щупалець, билися між собою, намагаючись вирватися з повної пітьми, що втягувала їх в себе, закручуючи в диск. Як те, що стримувало їх, зникло і щупальця розкрилися як соняшник до сонця, створивши дику хвилю. От тільки, кожне щупальце, створювало свою хвилю а пітьма, втягувала її в себе. Забагато енергії, в одному місці. Та ще, те, що це була темна енергія.

Соняшник, почав складуватися в середину, та стався вибух енергії. Помаранчева, та пітьма, сплелися в єдину субстанцію, та вибухнули знову. Ці дві хвилі, розходилися з блискавичною швидкістю. Перша хвиля, проходила через усе, створюючи зеленувате світло, як від відкриття розломів у Забуття. Друга хвиля стирала усе на своєму шляху.

Торкнувшись корабля, сталося все так само, як і з камінням.

В мить, перед тим, як Дарій відключився, Сміл почав стріляти в велику сферу, де вони ховалися. Міцно тримаючи жетони. Кожен постріл, відколював від сфери шматки, доки не стало видно що там, і він не потрапив в середину. Куля в середині, почала рикошетити, та розбивати все, чого торкалася.

Від цих дій. Вирвалася зеленувата енергія, та вдарила Карен. Ця енергія, була вільна і пішла по шляху найменшого супротиву, прямо до іншого джерела, такої-ж самої енергії. Від цього, дівчина закричала як ніколи не кричала, та затиснула спуск, поливаючи все навколо вогнем. Адже крізь неї, ринулися терра-джоулі енергії.

Сфера луснула і тіла, розлетілися навколо. Голі та лисі, лише вакуум зберіг їх від часу. А вся накоплена енергія, вдарила по Карен, створюючи величезне зеленувате поле. Сміл схопив Карен за руку, хотів розділити її біль, і це йому вдалося. Енергія, наче кип’яче масло, хлинула по його нервам та судинам, доповнюючи його власний біль. Та спалюючи мацаки, що стирчали з тіла.

Перша хвиля вдарилася в поле, що їх оточувало. Кожна істота, що торкалася поля, розчинялася в просторі. Хвиля оточила їх, та почався резонанс енергії, блискавки почали бити в усі боки. Друга хвиля дістала до них, та теж вдарилася, та так само, обвалюючи їх. В цю мить, стався спалах зеленуватого світла, та простір розірвався, що спричинило нову хвилю, яка зупинила ті дві хвилі, від того, щоб вдарити по носовому уламку.

Носовий уламок, відірвало вже повністю, та запустило в політ. Та це, врятувало їх, від того, щоб бути втягнутим в цей енергетичний шторм, та зникнути з цього простору. Більша частина астероїдного поля, зникла, як і інша частина Берретти. Таку зміну в космічному просторі, місцеві аборигени, геть не могли пропустити поміж очі.