Глава 12 Тульпи

Глава 12 Тульпи

Буцефал зміг визначити, що це за хвилі, від котрих астероїди почали змінювати свої траєкторії. Це гравітаційні хвилі, тільки, вони як відштовхували усе, так і притягували, наче повітряна груша, натисни витисне повітря, відпустиш втягне. Кожна наступна хвиля, била далі, перш ніж затягувалася назад.

З кожною миттю, кораблю ставало важче боротися з ними. Ці хвилі, дивно впливали на ядро. Воно починало реагувати на хвилі, наче входити в резонанс і випромінювати, наче такі самі.

- Дарій! Що там трапилося?

- Пробач... пробач... - важко стогнав Дарій.

Астероїди почали збиватися у купи, та трощитися. Малі шматки, відбивалися, зіштовхувалися та знову ділилися на менші.

- Що? Що сталося? Ти там як?

- Марія, я не можу... воно тягне... а я...

Верхній та нижній захист, стріляв уже кожну секунду а пил від каменів, врізався у бар’єр, через що робило його видимим. Навіть заднім та переднім гарматам, доводилося стріляти.

- Ти як? Потрібно виходити з поля, оборона виходить на максимум, - закричав Вогневич, бо хлопець не реагував на слова.

- Тільки стискаю, воно виривається. Тягну, намагаюсь розсіювати, та не виходить Акселю.

- Не знаю, що там у тебе, а ми відлітаємо!

Буцефал, вже був повністю затягнутий хмарою милу та каміння. Якби не було бар’єра, був би Маасдам, а не корабель розвідник. Скільки вже було сказано про бар’єр, навіть різні версії його роботи. Він створювався завдяки особливому газу, який добували в газових гігантах, та тільки обробляти його потрібно там-же. Змішувати, оновлювати, насичувати енергією. Тому, він зменшується до майже мікроскопічної форми, та розпиляється з установок, таких як у Аліни. В випущений газ, направляється магнітне поле, для керування та стабілізації, після чого він і приймає свою форму.

На кораблях, він працює так, створюються тільки невеликі секції, так звані соти вулика. Їх швидко рухають по корпусу, щоб зменшити кількість використаного газу. В момент удару, подається максимальна потужність, та можна і ставити потужність яку тобі потрібно. Основна властивість бар’єра, це подавити повну кінетичну енергію. Це, наче оточити корабель желатином. Основна проблема, в тому, що на максимальній потужності, він стає непроглядний, та вже не просто подавлює кінетичну енергію, а спалює усе, чого торкається. На жаль, в цей момент, через вакуум, броня почне пошкоджуватися, він буде їсти її. На це, піде час, та вирахувати його неможливо, занадто багато перемінних.

Аліна приземлилася як по підручнику. Сковзнула по корпусу, та закріпилася, хапаючи зброю в руки і готуючи бар’єр до бою. Звичка та навчання, змусило її оглянути поверхню і вже після, шукати побратимів. Герман ляпнувся як камінець о воду, та лише один раз підстрибнув, майже відправитись у вічний політ. Лише аварійні магнітні системи, допомогли втриматися на корпусі.

- Доповідь! - рявкнула Аліна, не прибираючи гвинтівку.

Звички, завжди звички.

- Цілий! Приземлився! - важко відповів Герман.

- Молодець, візьми пе...

- В середину! - закричав Дарій.

- Швидко в середину! - підтвердив наказ Сміл.

- Рухаємось, - Аліна не чекала пояснень.

- Так, - підтвердив Герман.

Друга хвиля, вдарила по уламках. Вони почали рухатися по уламках, а Аліна оглянула, куди вони поцілили. З права, був великий уламок, що був більшим в діаметрі, та явно був кормовою частиною. Значить, вони потрапили на носову частину, що була відламана масованим вогнем. Знайти пробоїну, в яку можна протиснутися, та дістатися до головного тунелю, було не проблемою. Весь уламок, був наче кора, поїдена паразитами. Всюди борозни, снаряди різали броню, просочувалися в середину, чи рикошетили, рвучи все, доки є сила.

Вони так само летіли понад корпусом, та коли вдарила третя хвиля, система автоматично подавила нову кінетичну хвилю. Та Аліна, відмітила невелике відхилення, наче корпус здвинувся на градус. Їх пробоїна, була куди більшою і в ній, зосталися фрагменти снаряда, що зробив її. Скафандр, відразу відмітив підняття радіації, це був ядерний снаряд, що при зіткненні створював наче кумулятивний струмінь. Дуже потужна зброя, коли потрапить в середину, зварить усе, до чого добереться. Герман не впізнав цього, не знав він, як ця зброя працює, та ліз слідом, а медичний ранець, тягнувся за ним.

В головному коридорі, їх знову вдарила хвиля. В середині, вони її відчули чітко. Та тут, можна було перевести дихання.

- Командир?! - викликала Аліна, по загальному каналу.

- Туточки, обидва живі, - відповів Сміл.

- Ми в середині, в носовій частині. Будемо рухатися до вас.

- Ні! Спочатку данні, заберіть їх з містка. Коридор тут один, рухайтесь ним, та дістанетесь цілі. Там будуть саркофаги, в одному з них, має бути чорна скринька.

- Зрозуміло. Ваш стан? - знову спитала Аліна.

- Карен отримала важкі удари, та вже приходе в себе. Ну, а у мене скафандр, пробитий та деформований, та бувало і гірше. Виконуйте наказ, вже потім зустрінемося, та будемо думати.