Глава 11 Абордаж

Глава 11 Абордаж

- Аліна, як інструктаж? Хто косячить?

Аліна стояла вже одягнена в абордажний ранець. Він налічував не тільки ранець, що кріпився на спину та груди, також були наплічники і поясні кріплення, які мали невеликі пускові двигуни, використовувалися лише в екстрених ситуаціях. Раніше, вони використовували гравітаційні ранці, та їх використання було важке, та потребувало навчанню. Також, керування гравітаційним ранцем у космосі, було ще важче, чим в атмосфері, адже у тебе немає точки тяжіння, та потрібно постійно регулювати її силу. Ну і найголовніше, такий ранець, не дає достатньої швидкості, лише стабільність, зараз потрібна саме швидкість.

На руки і ноги, прискорювачі не одягалися, через те, що зазвичай, люди махають кінцівками. Простіше, розміщати прискорювачі на грудях та спині, з векторними направляючими.  Та звісно, є і версії з руками і ногами, та зазвичай, такі використовуються для атмосфер. Та це, вже геть інша історія.

Абордажний ранець, сумісний з майже   усіма скафандрами, крім дуже важких. Має невелику ядерну батарею, та використовує ударні хвилі, для створення прискорення. На жаль, у цієї системи є великий мінус, надмірне навантаження. Під час гальмування, солдат, що не має достатньої підготовки, скоріше за все, відключиться та загине. Перед використанням такого пристрою, потрібно вколювати стабілізаційний препарат, що допоможе пережити перевантаження. Більш сильні версії препаратів, абордажний ранець, введе в організм якщо скафандр помітить необхідність.

- Та всі проходили інструктаж, окрім Дарія. Та все-ж таки, гарно було-б симуляцію, - відповіла Аліна.

- Звісно, чародії не використовували нічого подібного. Дарій, ти лишишся тут, і це не обговорюється. Останні вмикайте симуляцію, абордаж через сміття. - Сміл все одно так і планував.

- Сідаємо, зараз завантажу вам свою, симуляцію. Коти її проходять з першого разу, подивимося на спецкорпус. Нагадую, кінцівки притиснути, інакше відразу провал.

Герман, Карен та Аліна зайняли свої місця. Навіть, якщо одягнеш надважкий скафандр, то зможеш сісти в крісло, десантного відсіку. Ну звісно-ж, не треба плутати з вантажником, ця фігня в крісло не поміститься, адже він куди більший за саме крісло. Бойові скафандри хоч і потужні, та можуть переносити велику вагу, та вантажник, розрахований на велетенські контейнери, навіть легкі танки. Це малий крокохід і цим, все пояснюється.

- Дарій, - Сміл підійшов до нього. - Присядь.

Хлопець мовчки сів, та зафіксував себе. Навіть непотрібно було дивитися на нього, щоб зрозуміти, він був розгніваний.

- Ти не йдеш, не через чародійства. Я знаю, що ти зможеш пролетіти через уламки, та висадитися. Броня чародія, здатна на це, навіть без ранця. Знаю це на власному досвіді, пробував прототип носити, думав що впораюся з ним. Та як ти зрозумів, ні, навіть я, не здатен настільки швидко керувати...

Сміл замовк. Сподіваючись, що Дарій почне балакати.

- Там, потрібно перенаправляти енергію. Це важко зробити, через звичайне керування, - абстрактна відповів хлопець.

- Ну так, мені це не зробити. Лише Ви, здатні на це. Ми поділимося на дві групи, по дві людини, тому, хтось має залишитися на борту. Найкращий вихід, це ти, якщо взяти на увагу останні події.

Сміл встав, та потер коліна через броню.

- Навіть зараз затікають ноги, хоча це якась там психосоматика, бо моє тіло не здатне на таке. Щось мене понесло. Такс, Дарій, мені потрібно, щоб ти залишився, задля захисту Буцефала. Якщо він зламається, то ми застрягнемо тут. Тому, на тобі важливе завдання.

Дарій перевів погляд в право. Сміл прослідив погляд, та різко встромив руку в порожнечу. Нічого не було, а Дарій злякався, він не бачив як рука рухалася, лише як вона з’явилася. Здавалося, що він побачив як рука, щось проштрикнула.

- Ти мене зрозумів? - спитав Сміл, чекаючи реакції.

- Так, - голос хлопця здригнувся.

Сміл розправив пальці, шукаючи куди Дарій дивиться, та нічого не було, навіть змін у повітрі. Та очі хлопця, казали, що там щось є.

Він так постояв ще трохи, Дарій не відводив погляду.

- Потренуйся теж, може знадобитися. Може, комусь доведеться нас витягувати.

- Так...

Сміл опустив руку та повернувся до стійки з ранцями, що виходила зі стіни. Зняв ранець, та швидко накинув його на спину, опісля зафіксував нагрудну частину, під’єднав плечі та пояс. Щоб зафіксувати його, зазвичай використовують напарника, та Сміл зробив усе сам, без ніяких труднощів припасувавши його до свого тіла. А він, обмежував руки. Почав, регулювати та налаштовувати керування випромінювачами, що походили на звичайні паливні дюзи.

Пояс, розділився та спустився на ноги, фіксуючи себе там, як гладкий наріст. Такий самий наріст, наче прищі, з’явилися і на плечах. Нагрудний, був як півсфери з дев'ятьма відкритими дюзами. Ранець на спину, легко налазив на ранець броні, охоплюючи його з боків та фіксуючи за тіло. Виглядав як куди більша пів сфера, чим на грудях і мав вісімнадцять, випромінювачів.

Дарій запустив тренувальну програму, на яку Аліна виклала посилання. Швидко завантажилася кімната, в доповненій реальності, та прибрала реальність, щоб було легше орієнтуватися. Пустий космос, велика сфера сміття, в якій були супутники та шматки обшивки. Всі вони, рухались по хаотичним траєкторіям, постійно зіштовхуючиись між собою, змінюючи курс, та створюючи нові уламки. В центрі був корабель, який стріляв звичайними фугасними зарядами, знищуючи уламки, які наближалися до нього. Це викликало ще більше уламків, от тільки, ці уламки були дрібними, очам за них ухопитися було важко, а вони легко проб’ють скафандр. На такій швидкості, захиститися було дуже важко, бар’єр звісно може допомогти, та його потужності не вистачить. Плюс велика швидкість, а при повній потужності, бар’єр стає непроглядним, а це, буде точна смерть.