Глава 7 Олександра

Глава 7 Олександра

Місток мав форму трикутника, що був витягнутий, та випуклі грані. В верхньому, передньому, кутку, сидів пілот, за великим пультом керуванням. Крісло, де він міг повністю лежати, та витримувати перевантаження. Монітори керування, з аналоговою системою керуванням. Також, була система доповненої реальності, відрізана від усього корабля, заради безпеки. Також, крісло могло закритися, та наповнитися бойовим гелем.

В правому та лівому кутках, сиділи оператори керування озброєнням. Чотири пости керування, зараз був зайнятий лише один, вони нічим не відрізнялися від пілотного крісла. Усі пости керування були уніфіковані, щоб замінити будь-який інший пост керування.

Також, тут було ще сім постів керування. Один з них, це навігатор. Другий це зв’язок. Інші, це пости кібернетичної безпеки, хоч на борту і був цілий відділ для такого захисту та нападу. Це просто, корабель будували військові, вони хотіли встановити на нього ще зброї, та на це не було часу. Дослідники, були занадто зарозумілі, вважали що в цій галактиці, геть немає життя, тому і заважали військовим, що знали, краще підготуватися та протирати гармати, чим потім думати, що робити.

Два останніх пости, це допоміжні. Вони слідкують за роботою усіх систем корабля. Також, вони можуть слідкувати і брати на себе керування, будь-якого іншого оператора.

Хоч самі і пам’ятали, доки не покинули материнську систему, космос вважався мертвим. Доки не зустрілися з інопланетними видами. Ну а головне, знайшли систему, що викривляла усі сигнали та зображення, що могла впіймати Земля.

Посеред містка, знаходився трон капітана. Він здіймався над усіма, та вирізнявся з поміж усіх. Це було зроблено, щоб капітан, міг своїми очима, оглянути кожен пост керування. Та щоб персонал, завжди міг побачити командира, та знати, що він поруч. Моральний дух, це зазвичай найголовніше, якщо він впаде, то ніщо вас не врятує.

- Капітан! Реактор поки стабілізується, кількість енергії на приємному рівні. Викиди газу, поки продовжуються. Можемо перейти на інерційний хід, чи скинути швидкість для зменшення навантаження на гравітаційну систему. - доповідала Василіса, допоміжний офіцер містка, спеціаліст з інженерії.

-Василіса, якісь команди з інженерного поступали? - спитала капітан.

- Ні, - швидка відповідь.

- Єремія, що там з курсом?

- Все добре капітане, система спокійна, навіть метеоритів не спостерігається, - відповів пілот Єремія.

- Тоді продовжуємо, до отримання команди. Все-таки доктор Раджеш, завжди пояснює свої рішення, навіть коли це непотрібно. То якщо, він нічого не пояснив, значить проблема серйозна. Зберігаємо курс, та використання енергії, випустіть два дрони, нехай будуть бакенами. Режим звичайного баража, з рівною відстанню від планети.

- Виконую, - відповів Єремія.

- Капітане, ви не подумайте, що я не поважаю доктора Раджеша. Але постійний викид, цього замороженого газу пошкодить нам обшивку. Також двигун, через постійну роботу, система поглинання тепла, вийде з ладу, в самому поганому випадку, доведеться їх відстрелити. У хорошому варіанті, втратимо можливість рухатися, майже на день. - наполягала Василіса.

- Прекрасно тебе розумію, та краще поки будемо дотримуватися цього наказу. Гравітаційна система, працює добре?

- Працює на ура. Навіть не разу не наблизилася до жовтого рівня.

- Добре. Продовжуй моніторити усі системи, так я знаю, що в тебе закінчується зміна, та мені потрібна ти. Ми повинні знати першими, якщо щось станеться. Потім отримаєш додатковий час.

- Так капітане, буду тут, доки не стабілізується ситуація, - Василіса зробила жест руками, як підтримка своїх слів.

- Дякую. Марія, що там з повідомленнями?

- Так і надходять капітане. Перевіряю весь корабель, та нікого не знайшла. Пагубного випромінювання не було знайдено. Перевірка крові, не дала результатів, у всіх перевірених, нічого потустороннього не знайдено. Знайшли, лише невеликі відхилення, вони пов’язані з псіонним випромінюванням, та його не було знайдено на борту Арго.

- Як таке може бути?

- Поки не можу пояснити, та доктор Клео займається цим. Доречі, Агапій наказав пробудити Гамму, в прискореному режимі.

- Ссссс, лажа. Ізолювати усіх, у кого знайдено відхилення. Не афішуй це, направ усіх в їдальню, доки не розберемося.

- Добре.

- Передай Грифону та Раджу, що їх чекають на містку.

- Добре.

Олександра відкинулася в кріслі та взялася за голову. Керувати бойовим кораблем, це одне. Транспортником інше. Лайнером це ще гірше. А от керувати ковчегом людства, де від однієї помилки, всі можуть загинути, це інше. Доводиться думати, майже за кожного члена експедиції. Навіть при допомозі, ще двох командирів, Грифона військового, та Раджа вченого. У капітана найбільше роботи.

- Деніс, що там з обсерваторією?

- Поки нічого незвичного. Буцефала, ми поки не можемо бачити, він за далеко. Спалахів нової чи квазарів, чорних дір, не спостерігається. Те що описував доктор Раджеш, не стається за один день. Ми би помітили, коли прогнозували курс. Скоріше, помітили ще у чумацькому шляху, такі речі, створюються віками.