Глава 4 Інженерна

Глава 4 Інженерна

Інженерний відсік Арго, був куди більшим, та тут навіть було власне поле тяжіння, котре можна було змінювати за необхідністю. Вся зала поділена на чотири частини, розділені кольорами, для кращого сприйняття та швидко дії.

Зелена, зона входу, в ній вже була піднята перебірка з екзотичного скла. Тут знаходився вторинний пульт керування, та зона відпочинку персоналу, з комірками, де зберігалися захисні скафандри. Також, тут знаходився останній рубіж, та аварійний скид реактора.

Жовта, місце керування. З неї, можна було керувати усім кораблем, навіть польотом. Розміщені були захисні крісла, з системою закриття, та затопленням бойовою атмосферою. Насправді, крісло просто закривалося бронею, а простір в середині заповнювався гелем, який гасив навантаження, він був наче плацента, що захищає плід. Таких крісел було десять, вони мали пульти керування, та все, що необхідно. Побічний ефект, у цій зоні інша гравітація, що робить корму підлогою, а ніс стелею. Це через те, що тут, знаходиться первинний гравітаційний контур.

Синій, знаходився зліва від входу. Зона зберігання інструменту та запасних частин. Нічого примітного, схожий на звичайнісінький склад, що є на кожному кораблі.

Чорна, остання зона, справа від входу. Вона була зачинена, адже там, був вхід до реактора. Також, тут знаходилася система, аварійного охолодження, та розподілу навантаження. Якщо, як на Буцефалі, захисне скло буде пробито, то тут можна буде знаходитися, адже це приміщення, більш захищене. Додаткові кристалічні решітки в стінах, дають кращий захист, але згубно впливають на людей. Лише люди типу Сатурн, можуть переносити цей вплив, через вміст цих кристалів у тілі.

Перші двері відчинилися, та Радж увійшов у шлюз. Двері зачинилися та почалася обробка, після чого відкрилися внутрішні двері. Тепер, він заходив у зелену зону, де його миттю зупинив працівник.

- Одягніть костюм! - миттю вимовив він.

Радж кивну, та рукою торкнувся лоба. Пішов наліво, та відкрив першу ляду, де горів індикатор наявності костюма. Костюм був скафандром, з жорстким шоломом та захистом шиї, грудей та животу з пахом. Був трохи незручним, та походив на римську лоріку сегментата, через всі ці жорсткі вставки на грудях. Кристалічні пластини, мали відбивати будь-яку радіацію, створюючи невелике поле захисту від неї, поглинаючи малу її частину. Костюм складався з багатьох шарів, усі внутрішні шари, мали захищати від перегріву, та вакууму. Зовнішні, захищали від радіації. Шкода, та довелося пожертвувати міцністю, тому, його можна порізати навіть не вібраційним-лезом.

- Розповідайте в чому справа, - велів Радж.

Люди в зеленій зоні, швидко допомогли одягти костюм. Ніхто не вередував, та не крутив носом від цього. Раз на місяць, їх змушували перевіряти ці костюми, та раз на пів року, одягати їх, виконуючи рутинну перевірку, прямо в них. Та зараз, після довгого сну, вони все пам’ятали, наче воно було вчора, адже перед відправкою, усі вправи з костюмами були проведені.

- Ядро збісилося! Щось не так з сингулярністю в середині, вона генерує колосальну кількість енергії. Ми вже заряджаємо все, що можемо, та довго не протягнемо. Через це, йде перегрів стабілізаційних гексів, ми вже готові міняти їх по одному, та через туман, це ускладниться. Кількість туману, ускладнює усе, що ми можемо зробити, два пухирі вже вийшли з ладу через це.

Не закриваючи шолома, Радж підійшов до пульту керування. Потрібно було поглянути на всі графіки.

- Туман закачуємо в резервуари та охолоджуємо, згідно з інструкцією, та він надто швидко плодиться.

Головний інженер все продовжував це казати, сидячи в кріслі та п’ючи воду. Усе його обличчя було вологе і на відкритому костюмі, були сліди від нагріву.

- Скло вже гріється, запрограмували блокування на автоматику. Та я не знаю, що робити.

- Маріє, зв’яжи мене з Олександрою, - велів Радж, виводячи усю інформацію в доповнену реальність, тільки це не буде працювати у жовтій зоні, через гравітаційний вплив.

- Олександра на зв’язку, - швидко відповіла капітан.

- Капітане, будьте ласкаві, виведіть нас у відкритий простір, як можна швидше. Використовувати ковзання заборонено, тільки орбітальні двигуни. - пояснив Радж.

- Виконуємо. Але ми ще не закінчили вивчення планети на придатність! На ній є кисень, тому не можна відкидати можливість, - вона не злилась а констатувала факт.

- Капітане, ви як завжди голос розуму та логіки. Та ви повинні розуміти, що на планеті, працюють сили, які ми не розуміємо та неспроможні підкорити. Мені подобається ваша точка зору, та зараз, нам потрібно як найшвидше, відійти від планети. Я прекрасно розумію, що на орбітальних, дістатися до іншої планети, займе тижні, та нам необхідно дістатися до порожнього простору, - наполягав Радж.

- Добре, збільшити швидкість орбітальних. Ми скинемо дрони, створимо сітку на орбіті та залишимо, для подальшого вивчення планети, - відрізала капітан.

- Дякую вам за ясний розум. І ще одне, будь ласка спрямуйте сенсори, по курсу Буцефала та Інцитата. Шукайте яскраве випромінювання, хоч на мікро секунди. Це схоже на чорну діру, яка поглинає квазар, - невпевнено сказав Радж.

Усі працівники тупо втупилися в нього, потім поглянули на свого керівника.