Глава 8 Дамаск

Глава 8 Дамаск

Тримаючи Каме в руці, так само як і минулого в’язня, без жодного шанування, Дністер підійшов до однієї зі стін. Вони залишилися самі, Веда зник в одній з брам, що відкрив йому Дністр. Зі стіни, вийшла інша брама, маленька і чорна наче ніч, та розсипаючись на маленькі часточки, воно збільшилося у розмірі, утворюючи прохід. Чорне велике кільце, що утворилося з декількох сегментів, які постійно рухалися, це геть не та брама, котра стояла на п’єдесталі. Активізуватися прохід, вихор стабільної енергії, що крутилася по годинниковій стрілці. Спокійна сіра гладь, з голубуватим світінням, крізь котру, не можна було побачити інший бік, як і вони не могли бачити тебе.

Він спокійно пройшов через портал, опинившись в іншій кімнаті. Схожа вона була на обсерваторію. Скляна півсфера, з великим оком по середині. Яскраві зорі, в різнокольоровому космосі, а навкруги лавові ріки, що бурхливо закручували потік. Піднімаючи хвилі у повітря, розкидаючи іскри навкруги, від котрих піднімалися легкі хмари пару та жару.

Каме заплющила очі, вперше побачила таке та відчула. Легке дивне відчуття, пробігло по шкірі і вона відчула незвичний холодок, через котрого, з’явилися мурашки. Коли потрапила в нове приміщення, усе відразу пройшло, та в середині, було щось дивне, наче страх та було і легкість.

Опинилися вони по центру кімнати, а за їх спиною, портал працював далі. Під стінами стояв стіл, що повністю оточував кімнату. На котрому, було багато дивних приладів, та скляних виробів. Підлога, уся була наче з бронзи, та мала ребристу поверхню. На диво, в ній не відбивалося небо, лише Каме та Дністр.

Він легко підлетів до стола, обережно поставив Каме на підлогу. Рухом руки, викликав з підлоги крісло, слідом з’явився невеликий стіл. Усе було бронзове, та крісло, мало м’яку оббивку, та подушки бархатного кольору.

- Вибачте, юна пані, на зміну атмосфери піде декілька хвилин. Будете чай, чи бажаєте інший напій? - мовив Дністер, вказуючи на крісло, стоячи спиною до порталу.

- Чай?

Перепитала Каме, що вирішувала як швидше дістатися до порталу. Їй здавалося це легким, прошмигнути повз, та стрибнути в нього. От тільки, вона знала про квантову заплутаність, та можливість створення таких проходів, теоретично. На них потрібна колосальна кількість енергії, плюс, багато нерозгаданих рівнянь. І головне, рівняння казали, що такі ворота, будуть односторонні. Лише через це, вона не ринулася одразу в портал.

- Ви використовуєте це слово, для рослини, що заварюється кип’ятком. Чисту рослину, запропонувати не можемо, та синтезую з точністю до молекули. Хоч звісно, мусимо сказати, що це буде рослина, яка жила ще коли ми ходили поміж Індів. Можливо, вам не сподобається смак. - він не рухався.

- Звідки ви знаєте мою мову?! - тільки зараз, Каме зрозуміла, що вони спілкуються на одній мові.

- Завантажити вам, пакет мов, було легко, в той момент коли торкнулися Вас. Ця платформа зветься Дністер, - він повільно відлетів до стола. - Колись ми були Ведами, та зараз, перевели своє існування на інший рівень, та живемо в цій платформі.

На столі, з’явився дивний чан, схожий на амфору. Поруч з ним, з’явилися чайник та чашки. Усі мали плетений візерунок та ручки, зі стародавніми малюнками.

- Дуже давно, ми ходили по планеті, котру ви зараз населяєте. Дехто з нас, навіть народився на ній, напевно ще до континентального дрейфу. Ми не знаємо, як зараз виглядає ця планета, лише старі записи і вашу назву, теж не можемо знати.

Дністер повернувся, в його великих руках був підніс, з чайником та двома чашками. Поміж них, знаходилася маленька коробочка з кераміки, як і чашки. Поставив на бронзовий столик, та повільно підняв чашку, ставлячи перед нею. Потім підняв чайник, та налив у чашку коричневу рідину.

- Уже можете дихати без нашийника, можливо повітря занадто чисте, та ваші легені повинні пристосуватися. На цей час. Цукру?

Дністер відкрив керамічну коробочку, де лежав рафінований цукор, у кубиках. Поруч лежало дві ложки, та щіпці.

Каме була шокована цим висловлюванням. Аромат чаю, вдарив у ніс, такий теплий і знайомий, наче справжній.

- Можете не боятися, він повністю придатний для вашої раси. Ми не можемо це продемонструвати, конструкція не придатна. Та якщо ви бажаєте, можемо надати обладнання для аналізу.

- Чому саме чай? Навіщо це? Ви же будете мене препарувати! То, нащо бути люб’язним? - закричала дівчина.

- Пробачте нас за первинне ставлення, та ми не можемо не коритися Ведам. Вам ніколи нічого не загрожувало, в цій кімнаті, ви в повній безпеці. Та ми сподіваємося, що ви скоро зможете піти, з власної волі, поки Веда покине станцію.

Каме торкнулася чашки, рукавиці передали тепло. Повільно підняла її, та вдихнула аромат. Дійсно чай, чи може ця маска усе фільтрує? Поставила її назад.

- Чай, не таке уже й дивне рішення. Майже кожен вид, знайшов для себе, якийсь напій на кожен день. Ваші предки Інди, вважали його важливим, усі Веди пили чай, для них, він вважався благородним напоєм. Тому недивно, що і Ви, почали пити його теж. Та по нашим відомостям, планета була подібна до Раю, росло дуже багато їстівної рослинності. До жалю галактик, таке рідкість, дуже багато планет не здатні до такого різноманіття. Більшість, нездатна підтримувати стільки різноманітних біомів.

Каме хоч і бажала втекти, та поки не знала як. Тому подумала, як вони хочуть побалакати, то збережуть їй поки життя. Після чого спробувала зняти ошийник, той боляче врізалася у шкіру.