Глава 7 Цирк

Глава 7 Цирк

Різнокольорові промені світла, освітлювали центр цирку. Диск виглядав як багато кутник, з троном посередині, котрий повільно опускався, як з центру виринули п’ять обелісків, різного кольору. Кожен відображав свою стихію, яка палала вихваляючись своєю красою. Обеліски, з’єдналися з диском, вистроївши нову фігуру, вслід мовили усі присутні:

- Благословенне життя! Дароване Ведами!

Цирк був зроблений колом, з колонами та лавами, що спускалися донизу. Низ його був вкритий піском, різного кольору. Це наче різні плями, змішалися між собою, наче він був настільки брудний, що вже було байдуже. Та цей малюнок на ньому, вражав та жахав, він підкреслював та підтверджував, створення всіх цих видів Ведами. Та з одного боку, протилежному Базару, було масивна конструкція, гексогональної форми, куди з цирку, відкривався коридор і за ним, уже сяяла Брама. Туди вело декілька скляних тунелів, та повз цирк, йшла дорога святості, котра охоронялася і було честю, пройти по ній, лише до величезних дверей, що відкривалися лише для обраних.

Площа же, збудована так, щоб бачити центр цирку, з будь-якого ракурсу. Щоб всі могли побачити промовця чи ігри, та дослухатися до його слів. Вона злегка здіймалася над цирком, та трон все одно був вищим. Навіть якщо вам не дістанеться місце на трибунах, ви зможете бачити усе, що відбувається в Цирку.

- Здоров'я вам, дорогі діти, довгого життя! Всім дітям Вед!

Голос оратора, був наче поруч, але це все був трюк акустики. Тут все було зроблено, для видовища, щоб аж до тремтіння. Навіть на вулицях Базару, ти міг чути промовця, та мав виразити своє благовоління, інакше, коричневі пояснять твою неправоту.

Усі на площі вклонилися йому, простягаючи руки до нього та  мовлячи:

- Слався батько Веда! Славтесь безсмертні! Славтесь вічні. Хвала матері Веда!

Майже в унісон мовили усі присутні. По-більшому, вони його боялися, він усе бачить та знає, одне невірне слово чи справа і ти, загримиш у нижню касту. В немилість потрапиш. Не дивно, що були і ті, що дійсно поклонялися їм, як богам, вірили в це всім серцем та безкомпромісно, фанатично. Інші, просто звикли та зробили це буденністю, один раз відмучися за рік, і більше не зустрінеш. Головне, коричневим не попадатися.

- Діти! Ось він і прийшов! День благословення життя!

Ось він і почав свій виступ, я тоді навіть не задумався, куди встряв. Та нащо сюди прийшов, адже, простіше було, зараз йти у док, та красти корабель. Ні, я приперся саме сюди, та з нею, вона лише ресурс, спроба забратися як щонайдалі з відси, а прийшов сюди. Полювання, завжди неможливо передбачити, можливо, швидко піймаєш дичину, та відпустиш через її слабкість, воно має приносити задоволення а вбивство, лише заради життя.

- Пройшов рік, а здавалося, ми лише вчора нагороджували переможця. Та сьогодні, день настав, і Ми! Починаємо Ігри!

Пісок розступився, та з’явилися сфери з представниками видів. Вони піднімали руки, та демонстрували свою силу. Одягнені в боєві обладунки, з системою життєзабезпечення. Всі вони були раді, чи робили вид.

- Ось наші кандидати! Всі вони добровольці, народжені лише для просунення сили, свонр виду! Кожен з них, знає на що йде, і що, за цим стоїть! Так, вони чтять дароване їм життям!

Веда вдарив в долоні, та відкрилися двері, куди влетіли сфери. В цей же час, з’явилися зображення кімнати, з брамою на п'єдесталі, яка вже працювала. Легке голубе сяйво, ніжно освітлювало п'єдестал, навколо котрого було безліч сфер.

- За свою хоробрість, вони отримають шанс піти першими! Не кожен, може як вони, віддати своє життя, за рід. Виграти шанс, та знання, задля кращого життя, та почесті зі славою для себе. На жаль, ми не можемо дати це кожному, адже Життя, це череда перемог та поразок. І тільки Живі, можуть прокладати шлях у осяйне майбутнє.

Сфери з добровольцями, кандидатами, почали ставати у порядок, та направлятися до коридору, що вів у гексогональну будівлю. На всіх моніторах, з’явилося зображення того, як вони проходять крізь цей коридор а в кінці, їх зустрічало світло. Навколо кільця зі світла ти не міг бачити, лише сяйво і золоті воїни. Та під урочисту музику, кандидати проходили крізь браму. Жодного ланцюга чи ще якогось додаткового предмету не допомагало їм. Усі сфери, рухалися завдяки сонячним потокам, що нагадувало гравітаційні ліфти.

- Але, ми не добровольцями єдині. Так, кожен вид, може надати лише оду команду з доброволіців. Та ми з вами, доброзичливі, та даємо, шанс на реабілітацію всім. Кандидатом, може стати кожен, хто забажає, чи хоче спокутувати свої гріхи перед життям!

Він, зробив ледь помітний жест рукою, та його компаньйон, з великими руками, вийшов вперед, піднімаючи істоту, схожу на Каме. Лише через якийсь час, я дізнався, що то був Джонатан, з яким я... Ну, моя з ним перша зустріч, була не дуже щоб приємна, як і друга. Та зараз, сперечаємося лише через історію, котру пишемо, він завжди критикує мій підхід.

- Ця істота, винна в убивствах Волотів. Це найгірший гріх, що можна уявити, убивство. Зазвичай, за нього карають, одним зі способів, згідно вчинених справ. Але ми з вами, даємо шанс і таким істотам. Якщо вони стануть кандидатами, то зможуть вибороти собі помилування, та списання.

Напарник Веди, повернувся та полетів до брами. Тим самим коридором, що і усі сфери, та він уже був врахований у трафік.