Глава 4 Довіра

Глава 4 Довіра

- Тарик, а як ви підключилися до мене? - адже він викинув кабель і тепер розмовляв з нею по стандартному зв’язку.

Він розсунув купол де ховалася гарпунна система, та виліз на обшивку корабля. Його геть не турбувало, що гравітація, тягнула його до корми, наче її там і не було зовсім.

- Пробачте, що без дозволу, мені дуже шкода, що так вийшло. У вас зв’язок схожий на мій, скафандр сам підключився.

- Гаразд, - відповіла Карен, запускаючи вдруге, перевірку системи, поки втручання в її системи, не було знайдені.

Геть не довіряла йому. Система закрила будь-яку можливість злому та проникнення. По команді дівчини, запустилася нова перевірка, що дала той самий результат. Злом відсутній. Система працює нормально. Сторонніх програм не знайдено. Зв’язок коротко хвильовий, закритий канал, шифрування криптографічне, лише звук. Усе було добре, та все це, було занадто добре, що вона зустріла хоч когось приємного та знаю чого її мову.

Вийшовши на корпус, побачила усю станцію в повному розмірі, а не через щілину. Враження були колосальні, у людства навіть приблизно такого не було. Казали у Федерації, були схожі станції, та вони були стародавніми як гімно мамонта. Сфера, з кільцями, по яким йшла маса блакитних вогників по кільцям, до яких швартувалося багато кораблів, різної форми та дизайну. Три кільця, рухалися навколо сфери, у різному напрямку, і лише до двох з них, були пришвартовані кораблі. Вони наче влітали в середину кільця, і там були в безпеці. Навіть звідси були видні вогні, по котрим заводили і виводили кораблі. Та та сфера в середині, це вже щось, її навіть зрозуміти було складно. Наче палає, і світло є, та наче зі скла чи золота. Та в той же час, здавалося, її там небуло.

Зараз, їх корабель швидко наближався до своєї зони стиковки.

Та якщо подивитися прискіпливіше, та не звертати на випромінювання серця. З середини сфери, йшло жовте світло. З чорного каменю була вся сфера, гладкого наче обсидіан, та схожим на каламутне скло. Її розмір вражав уяву, Арго міг легко поміститися в середині, ще-й пару братів узяти. Зброї не було видно, ланки малих і великих кораблів, клином патрулювали периметр, та лише за кільцями, вони не наближалися до сфери.

- Карен, дозволите вас так називати?

- А, - заворожений погляд перевівся на нього. - Так, звичайно, ви знаєте, що це за структура?

- Не відходьте від мене, рухатися потрібно швидко, - відповів Тарик.

Карен оглянула корабель. Як і перші кораблі Землян, ракети типу башта, для створення малого тяжіння, при русі корабля. Чотири двигуни-гондоли, були розташовані по боках квадратного корпусу, та були ще чотири прямо по переду, тільки в три рази менші. Взагалі, корпус походив на піраміду, звужувався ярусами до носа. Між двигунами, знаходився довгий відсік, що тягнувся назад, з овальними наростами зверху. По руху корабля, таких наростів не було, лише видимі малі двигуни, для маневрування, та перекидання корабля. Така функція, щоб розвернути корабель, основними двигунами на хід, для гальмування.

Зараз, він саме так і гальмував. Двигуни працювали на повну, осяяв станцію. А до нього, вже поспішали менші кораблі.

Тарик, прокладав шлях. до голови корабля. На  своєму шляху, зустріли артилерійські гармати, в круглих баштах, та відривні відсіки.

Тарик йшов не рівно, сильно сутулився, руки тримав високо, та все одно, наче не відчував тяжіння. Карен же, ступала важко, та повільно, готова дати імпульс і вхопитися руками за корпус. Йти у відкритому космосі, та на магнітних підошвах, доволі важко. Один невірний крок і можеш полетіти, а на рухомому об’єкті, це взагалі складно. Ти знаходишся в полі тяжіння об’єкта, і на тебе, давить надмірне навантаження.  Навіть невеликий маневр, може розмазати тебе по обшивці, чи відірвати ноги, хоча частіше їх ламало навпіл.

Тарику, було байдуже на всі ці фактори. Він просто йшов у перед.

Від кільця, до якого слідував корабель почали виштовхуватися труби, з великими дисками на кінці. Чотири об’єкти, майже дісталися до корабля, були схожі на кабачки.

Тарик зупинився, дивлячись на них:

- Ховаємось, - сказав він, поглянувши на Каме.

Дівчина йшла до найближчої гармати, щоб сховатися в її тіні. Перший кабачок торкнувся корпусу і дівчина, втратила рівновагу. Сама не зрозуміла чому, удару наче і не було, можливо злякалася та оступилася. Ліва нога зробила крок, занадто далеко а права, вже піднялася. Карен штурхнуло по ходу корабля і якби, Тарик не схопив її, то вона могла і загинути. Відправитися в неконтрольований політ, до масивного об’єкту, хто знає, врятував би її хтось, чи вона врізалася у якийсь об’єкт.

Схопив за руку і потягнув до себе, закидаючи її під пахву, він у полу присяду, дістався до гармати. Поклав її в тінь, та не відпускав, тримав своєю рукою. Карен, миттю увімкнула магнітні зачепи в рукавичках, та вчепилася всім чим тільки могла. Вона відчувала тиск, що йшов від Тарика, адже він здіймався над нею. Наче він, був джерелом гравітації, це викликало дискомфорт та невеликий біль в тілі.

Кабачки повільно торкнулися корабля, перед цим, створивши помаранчеве поле перед собою. Яке як подушка, м’яко торкнулося та зчепилося з кораблем. Навколо них, загорілося синє сяйво, що швидко загальмувало корабель, наче кабачки, поглинули всю інерцію. Після чого, вони потягли його до кільця, повертаючи правильним боком, прямо до висунутих пілонів.