Глава 1 Варп

Глава 1 Варп

Вібрації від  ракетного двигуна, проходили по корпусу корабля, а світло від нього, лише ледь потрапляло в невеличку кімнату. Ця кімната випирала з корпусу, та виглядала наче надбудова. У ній, містився громіздкий барабан, на який, був намотаний ланцюг, з невеликими ланками. Перед барабаном, стояли пускові установки, з гільзовим заряджанням, для пострілів гарпунами, які тягли ланцюг.

Частина ланцюга, була відмотана та заклинена гарпунами, щоб його неможливо було змотати дистанційно. А у проміжку між гарпунами, лежала жінка, обмотана ланцюгом, задля безпеки.

Каме повільно приходила в себе. Її голова боліла, від втручання а перед очима, досі пливли спогади. Її рука потягнулася, та ланцюг стягнув не давши цього зробити. Вона не зразу, зрозуміла в чому справа.

Очі повільно відкрилися, а на екрані шолома, вже було багато значків попереджень. Добре було лиш те, що екран, зменшив світло, та дав пристосуватися очам. Значки були різного характеру, котрі казали про захоплення та псіонічну тривогу, та перебування у відкритому космосі, був небезпечний рівень радіації. Хороші не такі радісні, сповіщали про введення в організм низки препаратів, для тонусу та підняття сили організму, і звісно же, протидії радіації.

Поглянула навкруги, її пульс збільшився від спалаху страху. Це нормальне явище людини, усі бояться, значить живуть. Головне, як вона зараз, взяти його в руки та контролювати, так він стане великою силою. Побачила: ланцюги, барабан, гарпуни і все в півсфері, куди пробивалося світло. Нагадувало кімнату маніяка, самітника. Знову, спробувала потягти руки, та ланцюг був обмотаний навколо рухомих частин тіла, тому це було неможливо. Той, хто це зробив, знав анатомію людини. Уважно оглянула ланцюг на правій руці, великі і явно важкі ланки впиналися у броню. З’ясувала, що як розслабитися та легко потягти кінцівки, їх можна визволити з ланцюгів. Повільно зробила це з обома руками, та сіла, поглянув на ноги, які також були обмотані ланцюгом, повторила процедуру.

Вивільнивши ноги, відчула силу тяги, яка миттєво потягнула її, до скосів, півсфери кімнати, звідки проникало світло. Швидко увімкнула магнітні підошви, мало не впавши, вирівняла себе, та призвичаїлася до сили тяжіння і її напрямку. Як це було виконано, підійшла до щілини зі світлом, йти було важко, тяжіння все намагалося збити з ніг. Там не було видно зорі, лише довгі лінії, що залишилися від них та, синювате поле, що оточувало корабель. Це світло йшло не від дюз, це була варп швидкість. Тапер, вона була переконана, що знаходилася на кораблі.

- Система, де я?

Невідомо, написала система.

- Прибери значки. Скільки я була без свідомості?

Тридцять одна година, відповіла система.

- Покажи мені все моє переміщення за цей час.

На екрані з’явилося зображення, як невідомий мисливець, хапає її та тікає. Після чого, стало видно, як величезні інопланетяни, хапають її загін, та відходять разом з ними. Після, і мисливець з нею, прямував по ланцюгах на корабель. Вона бачила, як він кладе її та обмотує ланцюгами, після чого йде геть. Більше він не з'являвся, спалахнуло світло і через двадцять годин зникло, незрозуміле поле та сяйво, після чого, знову, це синє світло.

- Використай лазерний далекомір, встанови точну дистанцію, до найближчої цілі, та вирахуй швидкість руху цього корабля.

Система не отримала дистанцію, варп поле, не давало цього зробити. Та могла виділити коливання поля, та його потужність, що вказувало на гальмування. Та вона, навіть не подумала про вібрацію ракетного двигуна, та варп поле. Ці технології, зазвичай не працюють разом, ну, це правило для Молочного Шляху було.

Каме відвернулася від щілини, та поглянула в середину кімнати. На барабані, сиділа істота, підтягнувши ноги до себе і, тримаючись руками за ланцюг. Система геть не бачила його, і як же вона не помітила його раніше. Мисливець нічого не робив, лише дивився. Його шолом, був геть не проглядим, але мав шию, хоч і товсту. На колінах, наче накладки з іншого металу, як і на лівій руці. Весь його вигляд, не виявляв загрози, система скафандра теж не могла нічого розпізнати. Та одне можна сказати, його костюм, складався з багатьох частин.

Дівчина повільно потяглася одною рукою до зброї, не зразу згадала, що та заблокована, або він задалеко. Хоч це її і порадувало, значить Джонатан живий. Повільно почала піднімати руки до гори, демонструючи не ворожі наміри. Не можна було провокувати мисливця, вона не знала, чого він притягнув її сюди. По запису, він наче врятував її, голова наче в тумані, та по уривкам пам’ятала, що щось вторгалося в розум.

Так пройшло декілька хвилин, ніхто не  поворухнувся. Каме не знала, як поводитися і що робити. Накази вже були порушені, і треба якось вибиратися, але ця істота стоїть на шляху.

Ще через пару хвилин, вона вирішила спробувати жести. Спочатку вона вирішили спробувати окей, а після показала великий палець. Істота лише наклонила голову на бік. Тут то, вона згадала про аналогове підключення.

- Увімкни повний кібер захист, відріж кабель при найменшій можливості злому, - віддала команду системі.

Дуже повільно, дістала з лівої руки шнур з універсальним підключенням, та протягнула його прибульцю. Той лише дивився, нічого не роблячи, наче чогось чекав. Каме, нічого ліпше не придумала, як показати рукою розмову. На це, мисливець обережно підтягнувся до неї, та взяв шнур, повільно оглядаючи його. Зараз, він тримався лише ногами, ну і хвіст, був обмотаний за ланцюг.