Глава 6 Завдання

Глава 6 Завдання

В залі для брифингу, сиділо лиш три людини. Карен, Зак та Аліна. На них не були одягнені скафандри, лише повсякденна форма піонерів.

Двері відкрилися з запізненням на пів години. У кімнату увійшли Грифон, який зайняв своє місце на трибуні, та Сміл, який сів на найближче сидіння.

Троє швидко встали, та салютували. Військові звички, в усіх підрозділах, командування вимагало салютувати, та робило себе зверхніми до солдатів. Дехто це робив бо вважав себе кращим, інші не хотіли зближуватися, бо солдати довго не живуть. Але були і ті, кому просто доводилося так робити, аби начальство не гавкало.

- Радий бачити, сідайте, - Агапій, жестом показав їм сісти.

Перевів погляд на Сміла, а той лише потис плечима.

- На майбутнє, не треба цього офіціозу, ненавиджу його. Для салюту повинен бути привід, а не салютувати на всіх кутах. Зрозуміло?

Троє здивовано кивнули. За звичай, таке міг сказати лише командир відділення чи ротний. Командувачі рангу Грифона, генерали, ніколи такого би не сказали.

- А тепер, ваше рішення. Інформацію по Акценії ви подивилися, переварили, то давайте, що думаєте про Дарія.

- В мене, немає до нього претензій. Стикалася і до цього з Чародіями, вони ніколи не походили на психопатів різників. Хоча, хто я така, щоб казати про таке, - мовила Аліна.

- Добре, за тебе я був впевнений. Твоє самопочуття добре? Ніяких психічних стрибків чи галюцинацій? Спиш добре? - швидко питав Грифон.

- Так Грифоне, все добре. Переродження, не понесло побічних ефектів, - не досить чесно, відповіла Аліна.

Зак і Карен, здивовано поглянули на неї. Вона їм не відповіла.

- Радий, правила знаєш. Перейдемо до Германа, що ти нам скажеш.

- Пане Грифон, Я...

- Ніякого пана чи звання. Досить клички! - надавив на нього Грифон.

- Так Грифон. Я досі не знаю, як ставитися до Дарія, але готовий виконувати накази. Те, що йому довелося зробити, пережити. Не можу повірити, що можна жити з таким. - відповів переляканий Герман.

- Чесно. А ти то зрозумів, що всі данні вам були надані, це запис зі скафандра Дарія.

- Ні, навіть подумати не міг... Що він через таке пройшов, - Герман дійсно не асоціював запис, з Дарієм.

Грифон поглянув на Сміла, той дивився в стелю, повністю ігноруючи його.

- Мені досить, і того, що ти готовий залишитися та виконувати роботу. Ти молодий і це гарно, що ти правдивий. Та в тебе буде багато часу, щоб думати про це. Головне не ниряй повністю в роздуми. А і, гарно впорався, будь швидше, інтуїція може бути як світло.

- Так Грифоне, готовий, - чітко відповів Герман, що Грифон аж посміхнувся, та останню частину, хлопець не зрозумів.

- І залишилася у нас Карен, відповіси будь ласка?

- Буду і далі в Тау.

- Добре.

- А як Дарій, може жити після всього того пекла? - її голос тремтів від болю.

- Ми всі колись були в пеклі, але його...

Грифон знову поглянув на Сміла, той не відводив погляду від Карен.

- Відео обривається на дивному моменті, там наче з неба щось почало падати і в нього, були крила, - знову питала Карен.

- А ти помітила. Я сам то не помітив без допомоги. То почалася наша висадка, - відповів Грифон.

- Пфф, наша, - фиркнув Сміл.

Грифон посміхнувся.

- Тау, у вас нове завдання. Більше сорока годин тому, ми втратили зв’язок з Інциатом. Ваша задача, слідувати їх координатами, з’ясувати причину, та повернути їх додому. Діставшись до планети, з’ясувати її придатність для проживання людей. При ніяких обставинах, не контактувати з аборигенами, чи іншою расою.

- Ясно, - відповів Сміл.

Він постійно відводив погляд, та дивився собі під ноги. Ховав свої очі, від усіх. Вони були жахливими, злоба та хвилювання панували в них, такі очі, можуть і наврочити не нароком.

- Через три години, ваш виліт. Тау! Поверніть нам Дельту! Та планета в пріоритеті!

- Буде виконано, - відповів Герман.

Сміл уже стояв в дверях, а Карен і Аліною, тільки піднялися. Хлопець вже стояв з салютом, та рішучістю на обличчі.

- Чекаю на вас усіх! З мене пійло!