Глава 8 Ланцюг

Глава 8 Ланцюг

Каме завершила встановлювати пінну гранату на розтяжку. Стара як світ технологія, але без струни, з датчиком наближення. Обійти її, вже неможливо, лише помітити та підірвати з далеку. Хоч, їх часто встановлювали за для пастки, щоб побачили та розслабилися і не шукали підстави.

Вона повернулася щоб бачити, своїх хлопців, що висіли у невагомості, та споглядали корабель, що наближався. Вони навіть не спілкувалися, спокійно споглядали. Кожен думав, що ж тепер буде.

- Зак, я до пролому, огляну обшивку, - повідомила Каме.

- Нащо? - той здивувався, та відкинувся назад, щоб глянути на неї.

- Огляну капсули, може хтось з прибульців по корпусу ходить.

- Мої системи, це впіймають, - повідомив Кирил.

- Ще поглянь на крейсер з іншого ракурсу. Може знайдеш спосіб потрапити на борт, - підтримав її Антон.

- Тоді іди з нею, - сказав Кирил.

- Нащо? Вона велика дівчинка, - відповів Антон.

На пару секунд, настала тиша. Вони навіть переглянулися між собою.

- Ану піднімай дупу, і топай з Каме. Ато наваляю, як на Дангларе! - розлютився Зак, та штовхнув друга.

- О там було весело, відповіла Каме, - дивним голосом.

Кирил мовчки дивився на Зака і Антона. Він трошки був вибитий з колії, імпровізація це було не його, та головне, що він швидко усе зрозумів. Зазвичай, таке йому потрібно пояснювати.

- Ну гаразд, гаразд. Пішли поглянемо на безкрайність розрухи, що притаманна всім живим істотам.

Антон піднявся та дав імпульс вектором на пролом.

- Каме, тримай, встанови ще одну, - сказав Зак, кидаючи їй піно гранату.

Вона повільно летіла до неї, закрутившись, наче маленька планета. Звичайна сфера, білого кольору, з однією чорною плямою, що було кнопкою керування. Антон легко підштовхнув гранату і додав прискорення.

Каме схопила гранату, та дала прискорення. Антон, чемно летів за нею.

Так спокійно і повільно, вони дісталися до пролому, навіть не помітивши відкриті бокові двері.

Капсули евакуації, були наче гриби, що нарости на корпусі. Навколо кожної, була спіраль чи довга лінія піни. Зараз вона дуже міцна, але геть не гнучка, якщо сильно зарядити, вона піде тріщинками та розсиплеться на частини.

Каме тримала цю дивну гранату в руці, та нервово крутила її.

Корабель став видимий, він вже вимкнув свої двигуни і летів на мінімальній інерції, яку дуже швидко втрачав. Він точно, побудований по типу башти чи хмарочоса. Палуби горизонтальні, та вибудовані вертикальною баштою, як колись ракети. Двигун був з однією потужної дюзою, та шести навколо, навіть по корпусу стояли такі самі маленькі дюзи. Чотири велетенські гармати, в баштах, наче у старого лінкора, дивилися на добувний корабель. Пофарбований в сірий, з золотавими лініями. Ніхто навіть не помітив, стіл, що вже летіли в них.

Каме повернулася до Антона.

- А чого ти злякався Данглара? Ти-ж тоді нам’яв боки Заку.

- Насиллям нічого не вирішити, та малому треба трохи підняти настрій, - відповів Антон.

Каме затисла кнопку, та провернула нижню частину.

В цей час, з крейсера стартували два об’єкти, що були запущені, наче з катапульти. Це теж, були великі сфери.

- Ти як завжди, допомагаєш усім та віддаєш останню сорочку, - сказала Каме.

Зак с Кирилом, навіть не дивилися в бік крейсера. Якщо він вистрелить, з його гармат, то рознесе їх на атоми і ти, нічого не зробиш. Замість цього, вони повільно рухалися до Каме, так, щоб не привертати увагу.

- Ну, що. Я такий...

На цих словах, Каме вдарила його гранатою в груди і та, прилипла до броні. Почався відлік.

- Хто ти такий! Антон ніколи не признавав свою допомогу!

Її костюм дав червоний сигнал тривоги. Потужний псіонічний сплеск, поряд з нею.

Зак і Кирил кинулися до неї.

- Про що ти? Це ж я Антон, той самий, завжди лізучий вирішувати чужі проблеми.

- Ні... Ти...

Дівчина похитнулася та завмерла. Кирил і Зак, були в русі, тому так і продовжили летіти, хоч і втратили свідомість. Тут це лише опис, на самому ділі, вони потонули в подобі трансу, свого мозку. Це, наче тебе затягують власні спогади, змушуючи переживати їх. Каме була трохи сильніша ментально, та він просто не атакував її, копирсався в думках.

З корабля були проведені залпи, це були прискорювачі ланцюгів.

- Он як, ніякого Данглара і не було.

Він не рухався, не можна було, інакше граната спрацює, до закінченню відліку. Так, граната ставала міною по закінченню відліку. Будь-який рух і вона спрацює.

Простір навколо Каме, почав змінюватися, наче тремтіти і яскравіша-ти. На її броні, з’являлися сліди від температури. Щось, наче плавило її.

Як з’явився мисливець, що схопив Каме і ногою відштовхнув Антона. На ньому спрацювала граната і піна пішла в усі сторони. Заблокувати це, він вже не міг, занадто багато сил, було затрачено, на нерухомість загону, та на спалювання Каме. Піна, за маленькі секунди, обплела все його тіло, та затверділа. Він тепер навіть поворухнути пальцями не міг. Тому, на останніх силах, він атакував розум Каме, намагаючись загнати і її в транс. Після чого сам відключився.