Глава 6 Перекладач

Глава 6 Перекладач

Так вони дійшли до дивної кімнати, в повній мовчанці, ніхто навіть не скрипів. Думки поглинули їх і всі були однакові - як вибратися звідси. На жаль, до відповіді, ніхто навіть і не наблизився.

На їх шляху, було ще більше барикад, які укріплялись саморобними списами, що були схожі на їжаків. Шахтарське обладнання, розміщувалося прямо в укріпленнях і використовувалося як зброя. Навколо літало безліч гільз а в стінах, хаотично стирчали снаряди. Вони не зустріли жодного тіла. Лише сліди бою, дуже швидкого і явно, вони тікали від нападників. Укріплення точно не могли протистояти нападникам, вони явно були гарно озброєні. Хоча, сліди від пострілів, зустрічалися, лише у бік, куди дивилися барикади. А от в їх бік, ніхто не стріляв, це дивно, для абордажу такого судна, мало бути хоч декілька слідів від важкої зброї. Навіть слідів від пробитя барикад не було, щось явно просто обійшло їх, чи просочилося. Барикади, завжди важко пробивати, навіть якщо вони зі сміття.

І ось дісталися дивної кімнати, прямокутна з триповерховими нішами в стінах, наче були ліжка. Ці ліжка, були у двох стін а на єдиній вільній, було велике панорамне вікно. Також, тут був великий стіл і дивні крісла, що для людини досить незручні. На підлозі було розкидано багато одягу, та речей, деякі з них були дивної форми, наче футляри для зберігання.

- Ну, і шо тепер? - спитав Зак.

- Будем чекати, доки аварійний маяк, доб’є до ковчега, - сказав Антон, що підійшов до вікна, та дивився в пустку.

- Не будь йолопом! - гарчала Каме.

- Для початку, треба відправити сигнал з скафандрів. Потім, хоч це і квантовий сигнал, але йому знадобиться десь вісім десять місяців. Наші батареї і ресурси, вийдуть з ладу, задовго до цього, - констатував Кирил.

- Так, може, я лише пропоную, якось підберемося до Інцитат і вломимося на борт? - пропонував Зак.

- Ще один. - Каме хотіла рвати і метати.

- Ідея то гарна, тільки корабель знайти треба, а він відрізав нас від своїх систем. Якщо він відлетів більше чим кілометр, ми його ніколи не помітимо. Та я вважаю, що він буде висіти вимкнений, у них час є, чекаючи доки двигуни охолонуть. - Кирил, задумався про пошук.

- Може ти хоч щось розумне скажеш? - рявкнула вона на командира.

- Як думаєш, що це за скло?

Ця відповідь Джонатана, шокувала їх усіх.

- Уранове, згідно з товщиною і кольором, ми його не проб'єм, - відповів Кирил.

- І все? Тебе більше нічого не цікавить? - питала Каме.

- Кирил, де знаходяться наші гості?

- Виконую.

- А нам, що робити? - знову Каме.

- Ти слідкуй за тим кораблем, прикинь як вони себе ведуть, розміри та план, - Джонатан вказав на сяйво, що наближалося.

- Який... в рот мені ноги! Через постріли геть забула про ньог а вони, все-таки підходять! - швидко зрозуміла Каме, коли побачила розміри.

- До нас летить ще один? - злякався Зак.

Джонатан дістав ніж і почав, чистити свої ноги.

- Думаю, вони роблять як і ми. Якщо корабель не відповідає, то до нього, відсилають бойовий корабель. На відстані пострілу, відряджають шатл з ремонтниками. Якщо з ними, щось трапляється вступають військові. Згідно з їх двигунів, вони не один день летять сюди, сигнал тривоги вони вже давно відправили, та без пояснень.

Каме все пояснювала повільно, обмірковуючи кожне слово. Та згадуючи, весь протокол порятунку. Яким би людство не було, а пірати завжди з’являлися. Хоч вони і грабують прибульців, але деякі вважають, що легше нападати на своїх. Знаєш як діють, повадки та все, що треба. А у прибульців, завжди можна нарватися на якусь вундервафлю, що розірве тебе на шмаття. Як от наприклад, супровід каперів, що з радістю наваляють людям, чим будуть грабувати ціль. Так можна вислужитися, та легальну премію заробити.

- Шеф, так може на абордаж його візьмемо? - роставиви руки в боки Антон, демонструючи свою силу.

Джонатан знову закляк, від слів Антона. Швидко вивів свої датчики, самий головний для нього, був зчитувач псіонічного випромінювання. Він був на нулі, але якісь стрибки були, хоч і менше одиниці. Вивів датчики всієї команди, також нічого, такі самі показники. У Антона температура і тиск підвищений, так нічого і не понизилося. Невже він контузію заробив.

- Дурня, навіть я це розумію. Ми так війну розв’яжемо! - виклав свою думку Зак.

- А може тихо прокрадемося, та вкрадемо їх транспорт? - наполягав Антон.

- О це вже діло! - мовив Зак.

- І хто же керувати буде? Який розумака, зможе взяти на себе керування? Тільки їх системи, геть не схожі на наші, я взагалі, не думаю, що вони використовують електрику! То як, у них штурвал, може сфери... Ооо, може у них фізичне під’єднання? Котре спалить мені мізки! Бо в них потужність більша! - за ревіла дівчина останніми словами.

- Це як? - здивувався Антон.

- Ну якби ти не був у відключці, то чув би все. У них, все керується якимсь слизом, і ніяких знайомих систем! Наче все на гідравліці, дерти їх в дупу.