Глава 5 Фігура

Глава 5 Фігура

Важка рука впиралася в плече Джонатана. Цей чоловік був вищий, але нічого не говорив, просто мовчки дивився. Не хотів його налякати.

- Ау, Земля викликає Джонатана? - привертала увагу Каме, стукаючи по шолому.

- А... Що, - він замотав головою. - Інопланетний корабель, - зрозумів де знаходиться Джонатан.

- Ми, хвилин десять викликаємо вас, щось трапилося? - питав Кирил, прибираючи руку з плеча.

- Та дивно, я був наче на Арго, в останні моменти запуску. Це... Це було, так, живо, наче не спогад, - Джонатан був стривожений.

- Ви не спали? - здивувалася Каме.

Кирил відійшов на крок назад.

- Так-так, неважливо, що ви знайшли? - Джонатан переніс розмову в робоче русло.

- Поки нічого, їхня система категорично відрізняється від нашої, щоб розібратися, потрібно багато часу, та обладнання, - Кирил вказав на руку Каме.

- Воно не відтирається, - обурено сказала дівчина.

Клинок Кирила був витягнутим, і через цей слиз, він не міг сховатися назад.

- А не треба щупати все підряд. Протоколи, не просто так існують. Їх порушення, завжди, тягне за собою побічні ефекти, - сухо сказав Кирил.

Каме знала, що він правий і їй буде винесено покарання. Через що, випустила сумне зітхання і геть, не обурювалася. Минулого разу, їй довелося почистити всі скафандри і зброю.

- Хоча зараз, таке вивчення може бути розумним рішенням, - хоч і сухо, а це була підтримка від Кирила.

Тепер вона здивовано заціпеніла. Цей педант, за звичай всім розповідає за правила і, не на йоту не відходить від них.

- Шеф, тут дивна річ, - пролунав голос Зака.

- Продовжуйте шукати рубку, та джерело живлення, нам потрібно хоч якась інформація, - віддав наказ Джонатан.

- Зрозуміло, - відповів Кирил.

Каме не встигла нічого відповісти.

- Більше, нікуди нічого не пхати! - додав командир, для Каме.

- Гаразд, - пирхнула дівчина.

Вони не піднімалися на гору, а пішли у глиб корабля, прямо з цієї платформи. Тунелів було не так багато, з того, що вони знайшли, з цієї плафторми вело два, ще оди йшов з верхньої.

- Зак, що там?

- Пробоїни від кінетичної зброї, - весело вигукнув хлопець.

- Деталі, скільки разів говорите, деталі, - Джонатан, говорив втомленим голосом, щось він був занадто виснаженим.

- Так я не закінчив. Обстріл був хаотичним і це, скоріше зброя проти астероїдів, такими такий корабель не знищити. І думаю, стрілець вперше тримав її в руках, занадто великий розліт.

Зак, тримаючи уламок в руках. Звичайна болванка, без ніяких слідів системи розколу, для створювання уламків. З давніх давен, використовують саму просту, пилкою зробити пропили, та недуже глибоко, щоб зберегти цілісність.

- Але дивне не це. Пальбу вели з середини. Багато дірок без виходів, а значить, це входи. Також, двері керуються гідравлікою а в ній, стирчать гарпуни, на яких висять шматки каміння, наче м’ясо на шампурах. Здається, її зламали навмисне, вони явно не хотіли щось пускати в середину а може, не випускати. - Зак додав нотки невідомості до голосу.

- Сліди команди чи абордажу? - спитав Джонатан.

- Нє, немає. І це дивно, на підлозі багато слідів залишилося, в кам’яному пилу. Вибачайте командире, але я зупинюся на версії, що двері зламали, щоб хтось не вийшов, - зловіще виговорив, останню фразу Зак.

- Буду мати на увазі, продовжуйте пошук внизу. Чого там Антон мовчить?

Стоячи на платформі, він почав шукати своїх людей, інтуїтивна система, відразу висвітлювала їх силуети.

- Не знаю, він взагалі, чогось мало говорить, відійшов убік і вивчає якийсь інтерфейс. То наче, маніпуляторами керує, - надбало сказав Зак.

- Не чіпайте слиз, він не стирається з рук, - втрутилася Каме.

- Що, вляпалась? - засміявся Зак.

Каме нічого не відповіла. Зв’язок був спільним, тому усі чули, про що балакають.

- Продовжуйте пошук.

- Босе, - тихо вимовив Зак.

- Що трапилося?

Джонатан скинув гвинтівку і перевів у далекобійний режим. Приціл, був багато функціональний, міг збирати інформацію про ціль, та коригувати постріл. Піхота навіть сміялася, що в такому вигляді, рушниця може стріляти сама, а людина може лежати в шезлонгу та пити пиво. Швидко навів на своїх, вони стояли і не рухалися, обидва дивилися на пюпітр, приєднаний до основи маніпулятора. За ним, стояли великі машини і вагонетки. Там була суцільна темрява, занадто щільна, для цього місця, схожа на темну матерію, чи темну енергію. На диво, це досить різні речі. Нічний режим, геть нічого не бачив крізь цю пітьму.

Колись, ми зрозуміли, що у всесвіті все має два боки. І це не якась там історія про темряву та світло. Ні, це просто двобокість світу.