Глава 11 Квіти

Глава 11 Квіти

Знайома пара, лежала посеред червоних квітів, дивлячись як портал, котрим стала лавка зникав і вигляд Дарізана за ним. Їх оточували білі дерева, з гілками, що розширювалися наче віяло. Шоломи знову одягнуті, і в очах, ще було здивування, хоч його межа вже була досягнута. Мабуть, воно ще довго буде накопичуватися.

Дарій підскочив першим, не було і сліду, від недавнього болю. Карен встала трохи пізніше, оглянула своє тіло, здавалося, все було в порядку, взяла в руки гвинтівку і перевірила боєприпаси. Після чого, змогла говорити, але спочатку видихнула.

- Телепортація, - прошепотіла вона. - Ні, це був портал... Бублик з лавки, став порталом... Вів прямо сюд... Ми пройшли крізь простір!

Це надихало її, любов до знань завжди була в її крові.

Дарій нічого не відповів, тільки підняв свою дивну гвинтівку. Витягнув з прикладу шнур, та під’єднав до браслета, починаючи вводити на ньому, нову схему. Голки хоч і потужна зброя, але потрібно було трохи налаштування. Не можна же тільки бити їх струмом, потужність довелося збільшити до межі, та зробити нову функцію. На жаль, вони будуть одноразовими, і можуть навіть не витримати одного заряду. Головне, що тепер, вони були ефективні проти псіонів.

Далеко, пролунали постріли і Карен, механічно стала на коліно, направивши гвинтівку в той бік. Тільки зараз, вони зрозуміли, що шоломи знову надягалися, а гель, розповзся по ньому. Поглянула на інтерфейс, що відразу показав відновлення зв’язку. Інтерфейс показував, де знаходиться загін, а також, хто і які пошкодження отримав. Але ця інформація, її дуже налякала, двоє були важко поранені, а в одного були показники... Ну... Важко сказати, вони були навіть вище межі і якщо чесно, з такими показниками, жити неможливо. Що ж, вони просто несумісні з життям.

Дарій не став чекати, навіть не думав, кинувся на постріли. Просто побіг на допомогу, своєму загону, знову переходячи на левітацію. Тим, хто продав би його, навіть не замислюючись. Все-таки, ви пам'ятаєте про Чародіїв і про те, що вони робили, але навіть до цього, вони ніколи б не зважилися, когось врятувати, якби не команда господаря. Люди думають, що Чародії - це те ж саме, що і псіоніки, якщо не гірше. Насправді, вони були ланцюговими псами псіонів, яких тримали в будці, щоб можна було контролювати і знищити за потреби.

- Зачекай! - тільки це встигла вигукнути Карен.

Шкода, що він не відреагував. Вигукуючи щось непристойне, на весь голос, вона побігла за ним. На ходу викликала інтерфейс дронів і стала давати їм нові команди, хоча знала, що в цьому місці вони марні. Варто було спробувати. Все-таки, вони не працювали, треба було провести коригування двигунів.

Квітучі та білі дерева, швидко закінчилися і далі, пішли ялини. Високі і стрункі, вічнозелені, з гострими колючками. Кожна росла в своєму особистому порядку, постійно заважаючи рухатися далі. Хоча, ці білі дерева, не були різними, це було одне єдине дерево, чиї коріння вилізали з землі, стаючи схожими на звичайні дерева і пускаючи листя. Дарій, легко маневрував між ними. Здавалося, що сама земля, допомагала Дарію, бігти далі.

Тут ситуація з Карен, була зовсім протилежною. Її ноги грузли в землю, але не глибоко, лише сповільнюючи. Кожне нове дерево, яке з'являлося ніби з нізвідки, змушувало її розбиватися і обіймати його. Хоча скафандр, мав екзоскелет і міг рухатися далі сам по собі,  саме земля, була проти інопланетян. Їй стало здаватися, що ліс не хоче, щоб вона туди дісталася. Це походило на бездумний захист.