Глава 7 Гіпнос-4

Глава 7 Гіпнос-4

- Приготуватися! - передав команду Вогневич.

Уже декілька хвилин, Буцефал гальмував, повільно та обережно. Уся команда мала зайняти свої місця, та чекати, вони ніяк не могли вплинути на стан справ. Лише майстерність, та навички пілота. Гальмування було завершено і корабель, увійшов у нормальний простір. На секунду, головний екран згас, перелаштовував зображення, та обробляв нову інформацію. Усе нове зображення, було доповнене свіжими даними, та зображенням Гіпноса 4, разом з супутниками.

-  Ковзання завершено відмінно, ми знаходимося на далекій орбіті Гіпноса 4, починаю рухатися в бік планети. - повідомив усіх пілот.

Щупальця, одягли шолом назад, закрив голову, кокон почав поглинати пілота. Він повільно сповзав у цей білий слиз. Зі стелі, опускалася верхня частина кокона. З підлоги, піднялися захисні лапи, що схопили, і повністю зачинили кокон. Тепер, він  повністю виглядав як саркофаг. Увімкнулася система циркуляції повітря, та кварцові лампи по периметру.

Двері одразу відчинилися, і Сміл вийшов. Почекав доки закрилися, відбулася обробка, і після цього, пройшов через другі. Потім і вони закрилися за його спиною, спеціальний атмосферний гель, заповнив отвір між дверима. Тепер їх було важко відчинити, але це захистить пілота, та екіпаж.

- Міг і зостатися, а то вибіг наче цураєшся, - висміював Вогневич.

- Та треба все-таки тренуватися, бути вогнегасником, для загону.

- Дивись обережно, там є дівчата, - пілот і далі сміявся.

Все одно, Сміл не хотів відповідати. Як знову прозвучав голос пілота у вухах:

- Поправка, Арго закінчить гальмування за шість годин, і вийде на далеку орбіту. Але, їх двигуни не будуть готові, до ковзання чи стрибка, затримаються на орбіті планети.

Всі сиділи мовчки, в своїх кріслах. Сміл стояв перед ними і активував голо-проектор. Він знаходився в стелі і підлозі. Звукові коливання і стиснення світла почали працювати, створюючи найпростіший образ.

- Вогневич, виведи Гіпнос 4, - звелів він.

Тут-ж мить, з'явився образ планети і нанесений курс з цілями. Повна кольорова гамма, була від-ображена, система не втрачала і байта інформації.

Якийсь час, Сміл вивчав зображення. План не вимагав тактики, чи хитрощів, завдання було просте. Інтерфейсом можна було керувати, як тільки тобі зручно, зараз всі зазвичай використовують голосовий чи контроль думки. Сміл вибрав керування руками, виділив потрібну ділянку та збільшив.

- Наші цілі, знаходяться в білій точці, посеред лісу. Проблема в місці посадки, вона знаходиться в десяти кілометрах. Нам доведеться, обійти велику територію, тому, будемо стрибати!

Він чекав обурення або зауважень, але ніхто нічого не сказав.

- Заперечення чи пропозиції, щодо завдання? - про всяк випадок спитав він.

- Яка висота стрибка? - запитала Аліна.

На голограмі з’явився розрахунок стрибка. Зображення дерев, їх щільність та висота. Вони тут були куди вищі чим на Землі.

- Двісті метрів, - сказав він знову без емоцій.

- Командире, хотілося би пережити падіння, - здригнувся Герман.

- Скафандри можуть компенсувати такий удар, виживеш, - з холодним знанням відповіла Аліна.

- Це так, але як потім виконувати завдання? Компенсування, не зможе, повністю, запобігти травмам. Тому, будемо стрибати парами, - Сміл зробив пару кроків до кабіни, присів і витяг з підлоги полицю.

Вона дістала аж до стелі і зупинилася. У витягнутій стійці, знаходилося три багатогранних пристрої. Розміром вони були величенькі, та виглядали наче ранці.

- Гравітаційні стабілізатори! - вигукнула Аліна, вона була явно у захваті.

- Але ці речі, є небезпечними для людини, їх використовують для великих капсул. І то, лише у разі екстреної небезпеки, - без страху сказала Карен.

- Вона спокійно витримає нашу команду, випробувано в полі, - радісно посміхнулася Аліна.

- Потрібен високоточний інтерфейс, керування бар'єрами, - продовжувала Карен.

- Для цього першу ланку очолить експерт, - Сміл вказав на Аліну. - Приступай до підготовки.

Дівчина щасливо підскочила і схопила пристрій. А він важив не мало. Вона відразу помітила ранці прискорювачі, нічого про них не сказав, тому що розуміла, навіщо вони потрібні. Найголовніше, вона любила сюрпризи. Інших у котів не брали, всі вони божевільні.

- Тоді, перейдемо до другого питання, заперечення по Дарію?

Бійці, тільки встигли підняти руки і відкрити рот.

- Як я вже казав, після місії вам наддадуть, його особову справу і секретну інформацію про Акценію. До тих пір: я попрошу Вас, вести себе дисципліновано і, не ганьбити своє навчання.

- Нічого не зміниться, вбивство моїх друзів, - хрипів крізь зуби Арсен.

Герман поклав руку на плече і сказав:

- Мій загін відправили на придушення, поки я був у лікарні... - Ніхто не бачив, але по його щоках текли сльози, і голос, лише злегка тремтів. - Ніхто не повернувся, весь загін був знищений.

- Гаразд, тоді, якщо ви не задоволені інформацією. Я організую ваш трансфер в інший загін. Цей варіант підходить? - Сміл знав, що нікого не посилали на придушення, це була фікція, адже люди Тіча, висаджувалися там, прямо в шторм.

- Так, - відповів Арсен.

Дивно, але Герман мовчав. Сміла це не турбувало, він знав, що проблема тільки в Арсені, але він дисциплінований, все-таки КАД. От Герман інша справа, може витворити що заманеться.

- Тоді загони будуть...

- Пані та панове! Швидко зайняли місця і пристебнулися, - рявкнув пілот. - Спасибі, входимо в атмосферу, можлива турбулентність.

Голос пілота був дуже схвильований. Це зрозуміло, перший політ, за стільки років. Та ще й на новій пташці.

Сміл тут же зайняв своє місце і пристебнувся, як і інші. Цьому їх прямо дресирували, як тваринок. Раніше це було обов’язкове, зараз це звичайно міра застереження. Але, пілот може вимкнути, всі системи протидії інерції, щоб краще відчувати пташку.