Вступ

Білий інеїстий ранок пригортав засніжене місто ніжними обіймами. Сонце ледь піднімалось над обрієм, посилаючи перші промені крізь холодне повітря і фарбуючи його блідо-рожевими барвами світанку. Тишу порушувало лише потріскування снігу під чобітьми поодиноких перехожих та далекий гул міського транспорту.

У повітрі відчувалася радість очікування чогось чарівного. Сьогодні ввечері мала відбутися довгоочікувана новорічна вечірка. Вулиці поступово наповнювалися ароматами мандаринів, кориці та святкової випічки з вікон прилеглих будівель. Люди поспішали на роботу, але в їхніх очах світилася іскорка, а на обличчях грала ледь помітна посмішка. Не дивлячись ні нащо, вони знали - ось-ось настане чарівна ніч, коли збудуться мрії та відбудеться справжнє диво.

Ася прокинулася у затишній тиші зимового ранку. Крізь вікно пробивалися перші сонячні промені, освітлюючи легенький танок сніжинок за вікном. Дівчина посміхнулася у подушку - сьогодні особливий день! Вона так довго чекала на цей корпоратив та на Таємного Санту, що вскочила з ліжка ще до будильника. 

Кружляючи кімнатою під різдвяний плейлист, вона уявляла, як складається сьогоднішній день та, особливо, вечір. Сукня, що була обрана вже давно, висіла на особливому місці у шафі, чекаючи на свій зоряний час і Ася в черговий раз пробіглася по ній поглядом. До корпоратива ще цілий день, але вона все одно одягла святкове вбрання та зібрала волосся у затишну зачіску. Ася планувала витратити час, що залишився,  на придбання подарунка своїй колезі, що випала їй у лотереї, але не змогла стриматися  і вже давно його купила та святково запакувала, коли у крайній раз робила закупи у книжковому магазині. Звісно, більшість її знайомих зараз зайняті тим, аби підготувати оселю та стіл  до Нового року, тому вона не мала ніяких планів. Трохи подумавши, Ася вирішила витратити вільний час так само, як і зазвичай: приготувати щось смачненьке та зануритись у читання роману. Безперечно, вона могла б зайнятися саморозвитком, але він не дасть дівчині відчути те, чого та щиро прагне: відчуття того, що вона не одна і комусь потрібна. Не те, щоб в неї немає друзів, але ось вже третій рік вона святкує Різдво сама і якось ніхто не кличе, а сама вона не хоче нав’язуватися. Хоча декілька разів і репетировала розмову на цю тему, далі справа не зайшла…Все ж таки, це свято для близьких.

- Свято наближається, свято наближається… - трохи сумно проспівала дівчина та рушила на кухню. Вона знала, що це те, що треба. Кулінарія завжди рятувала від похмурих думок.

Зі стравою визначилася швидко, тож тепер вона з любов'ю пекла свої фірмові пряники, прикрашаючи їх яскравою малиновою глазур'ю та білим шоколадом. З кухні вже линули ніжні аромати ванілі та кориці, обіцяючи солодке зимове диво. Все було у борошні, але Ася посміхалася та з задоволенням продовжувала, адже вона знала, що це точно створить святковий настрій навіть тим колегам, хто не дуже полюбляє різдвяні свята. Врешті решт, її їжа завжди мала піднімаючий настрій ефект і Ася була впевнена, що це завдяки любові та добрим думкам, з якими вона готувала свої десерти. Кожен етап супроводжувався якимись побажаннями для тих, хто буде їсти смаколик. Це був її улюблений ритуал.

Тихий сніг мерехтливо опускався за вікном, наче тисячі блискіток осідали на землю напередодні дива. Ася затамувала подих - скрізь відчувалась казка. Пухнаста ялинка в кутку виблискувала різнокольоровими вогнями, а золотистий янгол здається ось-ось заспіває срібним голосом. Тихо вистукував таймер духової печі, в якій вже заманливо подрумянились пряники. Він мав от-от задзвонити, щоб сповістити про готовність смаколиків, коли Ася винирнула з чергової захопливої історії кохання. Дівчина замріяно зітхнула, вдихаючи чарівні аромати, що тягнулися із кухні.

 - Можливо, цей рік буде відрізнятися. - вголос подумала Ася, відчиняючи духову піч. 

Аромат пряника, щойно вийнятого з духовки, миттєво наповнив кухню солодкими пахощами. Густий медовий дух розігрітого тіста з прянощами гармонійно переплітався з ніжними нотками ванілі та мигдалю. Поверх усього цього багатства линув малиновий шлейф - насичений, але водночас делікатний, з ледь відчутною кислинкою спілої ягоди. Ніби літні ягоди, зібрані вранці в росі. А завершував композицію аромат білого шоколаду, злегка гіркуватий, з м'якими нотами альпійського молока та вершкового масла. Здавалося, ще трішки - і можна буде відчути його кремову ніжність на язиці. Усі ці пахощі перепліталися, створюючи казкову симфонію зимового чарування. Зливалися воєдино, створюючи дивовижну мелодію різдвяних спогадів та сподівань. Здавалося, що вже відчуваєш їх тепло та солодкість у роті. Аромат обіцяв справжнє різдвяне диво...

- Їм точно сподобається! - задовільно посміхнулася Ася, оглядаючи милі солодощі, які вона планувала подарувати кожному в ресторані. - Я впевнена, цей корпоратив буде кращим!

Давши пряникам охолонути, Ася загорнула їх у різдвяне пакування та додала до кожного пакуночка листівочку з індивідуальними привітаннями, які вона щойно закінчила, для кожного з колег. Вона вірила - саме дрібниці та увага до ближніх роблять цей світ трішки світлішим. І щиро сподівалася, що ніхто не піде зі свята засмученим. 

Ася йшла святковими вулицями, відчуваючи, як сніг м'яко хрустить під її черевиками. Вечірнє небо сяяло тисячами вогників, немовби хтось розсипав чарівний блискучий пісок. Повітря було пронизане ароматами мандаринів, гвоздики та кориці - запахом наближення дива. 

Проходячи повз прикрашені гірляндами вітрини, Ася не могла стримати посмішки. Та на підході до ресторану,  її погляд впав на веселу компанію друзів у іншому залі - і посмішка згасла. Вона відчула укол заздрості, дивлячись як ті щиро сміються одне з одним при свічках. А потім - щасливі родини за святковими столами біля яскраво прикрашених ялинок. Діти з захопленням розглядали подарунки, а батьки обмінювалися ніжними поглядами при свічках, наче закохані. З вікон лунали різдвяні пісні, створюючи неймовірну атмосферу затишку та радості.