Розділ 10

О, ні, ні, я не могла так влипнути.

Стою посеред ванної кімнати, важко дихаю, а переді мною на поличці лежать чотири тести на вагітність.

І всі позитивні.

Чому це сталось? Чому зараз, коли моє життя полетіло шкереберть? Ми з Андрієм не один місяць намагались зачати дитину, а тепер, коли ми у процесі розлучення — я вагітна.

Тиждень тому в нас був перший суд, на якому Андрій влаштував справжню виставу. Він майже плакав, благав суддю дати нам час на примирення, казав, що жити без мене не може. Не розумію його. Декілька тижнів тиші, а думала, що він вже відчепився від мене. Але ні, він продовжує триматись за наше минуле.

Тепер у цьому стані мені ще важче буде розпрощатись з ним. Наскільки я знаю, вагітну жінку не розлучають. Хоч би Андрій не дізнався про дитину, бо тоді він активно почне діяти, щоб повернути мене. А я цього не хочу.

Так — вагітна. Так — сама. Але прощати зрадника не збираюсь.

І якщо чесно мені починає подобатись моє нове життя. Живу у власному домі, у рідному містечку. Робота досить цікава і не важка. Не зрівняти з касою, де сидиш по дванадцять годин і не маєш права зайвий раз встати.

Глибоко вдихаю, намагаюсь заспокоїтись. Тремтячими руками згрібаю тести і викидаю їх у відро для сміття.

В першу чергу треба сходити у лікарню і дізнатись строк. Коли це я встигла? Моє інтимне життя не таке вже й активне останнім часом.

Можна приблизно прорахувати в голові. Так, я працюю три тижні на базі відпочинку, ще плюс два тижні я була у сестри і ще приплюсуємо декілька днів місячних, бо якраз перед від'їздом вони почались. І того виходить шість тижнів, скоріше сім, бо ж овуляція десь посеред циклу.

Досить великий строк. Як так вийшло, що я нічого не відчувала?

Зробила сьогодні тест, бо затримка вже п'ятий день. Спочатку подумала, що це через стрес, та потім почала хвилюватись. І виходить не даремно.

Я залетіла.

Так, значить приблизно сім тижнів.

Стоп. А як я могла бути вагітною перед від'їздом до сестри, якщо в мене були місячні?

Від цієї думки ціпенію. Щось не сходиться. А може то були просто виділення. Інколи таке буває.

Та мозок підкидає інший варіант, від якого хребтом біжить морозець.

Одна єдина ніч з Денисом. Не дуже твереза я, і занадто активний Денис. Він тоді таке зі мною витворяв, що я навіть не контролювала сам процес, віддалась йому повністю.

Ні, цього не може бути. Хіба він не користувався захистом? Ох, я не пам'ятаю.

Прикриваю обличчя долонями і тихо зітхаю. Тепер я взагалі заплуталась. Треба якнайшвидше знайти ту правду, інакше я здурію.

Швидко одягаюсь і їду в місцеву поліклініку. Сьогодні моя зміна в готелі, але дзвоню Наталії і прошу мене замінити до обіду. Вона погоджується.

Поки сиджу і чекаю своєї черги в кабінет, накручую себе настільки, що аж шлунок болить.

А що якщо батько справді Денис? Що робитиму? Чи скажу йому? Чи залишу в секреті?

Наші зараз стосунки з ним досить стабільні. Робочо-сусідські. Він часто мене підвозить на роботу, або забирає з бази. Ми розмовляємо на нейтральні теми, але нічого особистого. Інколи я помічаю, як уважно він на мене дивиться, та ніяких активних дій з його боку. Це наче правильно, я ж цього хотіла, з самого початку поставила межі. Та іноді навіть хочеться уваги з чоловічого боку. І я помітила що його присутність з кожним днем стає все приємнішою.

Він мені подобається, навіть дуже.

Та я ще не оговталась від змін, щоб щось починати нове. А тут ще й така несподівана новина.

- Так, ви вагітні, - підтверджує лікарка, роблячи мені узд.

Перед тим був огляд і здача аналізів. Та якщо на комп'ютері вже все видно і ясно, то все інше немає значення. Лише строк. Мене цікавить строк.

- Ви можете мені сказати, скільки саме тижнів? - запитую з хвилюванням, розглядаючи розмите зображення на екрані. Я нічого не розуміюсь, хоч невеличку цяточку помічаю і лікарка саме туди показує.

- Приблизно п'ять тижнів, - задумано промовляє, не відводячи очей від екрана. - Серцебиття ще немає. Термін досить маленький.

- Точно? - напружуюсь. - А не може бути, наприклад, сім тижнів?

Вона переводить на мене здивований погляд, і здається розуміє, що строк трішки не такий, як я хочу. Хоча я насправді не впевнена, що маю велике бажання народити від Андрія. Здається, що дитина від Дениса, це вже не так погано. Можна просто його не повідомляти і всі будуть щасливі. Я буду матір’ю, а Денис не матиме почуття провини, що повинен допомагати. Якось сама справлюсь. Мама допоможе.

- Навряд чи, - усміхається лікарка і виводить з мене вагінальний зонт. - Можете вставати, одягатись.

Поки я натягую білизну, вона повертається до столу і щось активно записує.

- Коли у вас були останні місячні?

- Ну, десь шість тижнів тому, - приречено промовляю, сідаю напроти.

- Угу, - киває, не підводячи на мене очей.

- А може бути так, що я завагітніла, а потім пішли місячні? Просто останній контакт з чоловіком був приблизно сім тижнів тому, - так, мені соромно це запитувати. Вона може подумати про мене будь-що. Але я маю точно знати. Це для мене дуже важливо.

Лікарка перестає писати і дивиться на мене дуже уважно. Вона більше не усміхається і не намагається мене заспокоїти.

В нашому містечку я знаю багато людей, але її не пам'ятаю. Напевно, вона не місцева. Можливо вийшла заміж і переїхала сюди.

- У вашому випадку це неможливо, - каже твердо і не відводить погляд, щоб я зрозуміла остаточно. - Понад шість тижнів ніяк не може бути. Розумієте, ми рахуємо строк з перших днів останніх місячних. А ви завагітніли, коли була овуляція, можливо після двох тижнів після початку місячних. Фактично ви вагітні чотири тижні, але по медичному п'ять, шість. Якби вагітність настала раніше, попереднього циклу, там були б зовсім інші показники. Плід був би більший. Тому, не пощастило вашому чоловіку, - і ледь помітна усмішка.