Розділ 9

Не знаю, що й думати. Денис поводиться наче пристойно, он навіть на роботу мене влаштував. Але ця його байдужість до почуттів своєї дівчини, просто вбиває. Невже він не відчуває ні краплі провини? Такого цинізму навіть від нього не очікувала.

Не встигаю переодягнутись, як чую, що хтось стукає в двері. Якщо це він, то дарма прийшов. Говорити з ним більше не буду. я виказала все, що про нього думаю.

Виходжу зі спальні і йду відчиняти, коли стукіт повторюється. Треба буде завести собі собаку, щоб нікого не пускав у двір. Такого як у Дениса, здорового, тільки злішого. Бо Зевс ну щось дуже добрячий, так легко мене випустив за ворота.

Відчиняю двері з повною рішучістю сваритись, бо впевнена, що це Денис. Але на порозі стоїть молода красива дівчина. У короткій сукні, довге пряме волосся розсипане по плечах, у солом'яному капелюшку, краї якого закривають очі і пів обличчя. Вона піднімає голову і я зустрічаюсь з її веселим поглядом яскравих очей.

- Привіт, я Кароліна, гостюю у сусідньому будинку, - усміхається і протягує мені руку.

- Привіт, я Люба, - розгублено промовляю і потискаю її долоню. Після короткої незручної паузи продовжую. - Проходь.

Відступаю і дівчина повільно заходить у будинок. Я слідую за нею, спостерігаю, як вона розглядає кімнату.

- Ти пробач, що я так приперлась без запрошення, - розвертається, ловить мій погляд. - Це все Денис. Це він змусив прийти. Познайомитись.

Денис? Щось я взагалі нічого не розумію. І тут до мене доходить, що це та Мала, дівчина з телефону. Вона ж вчора приїхала до нього і вони весело проводили вечір і ...ніч.

- І він прямим текстом сказав — іди і познайомся з моєю сусідкою? - обережно перепитую. Щось це звучить зовсім нелогічно. Навіщо йому це?

- Так, він зараз м'яко кажучи не в гуморі, через те, що ви з ним посварились, - знизує плечима і знову оглядається. - А можна води? Така спека сьогодні.

Я з нею не згодна, сьогодні досить прохолодно. Але киваю і йду на кухню. Буде час обдумати ситуацію. Набираю у склянку води, повертаюсь у вітальню, Кароліна вже сидить на дивані, наче у себе в дома. А дівчина досить самовпевнена, чимсь схожа на Дениса.

- Ми з ним не сварились, - обережно пояснюю і подаю їй склянку. Вона лише ледь надпиває і кладе склянку на столик, що стоїть неподалік. - Між нами нічого немає, щоб ми сварились. Взагалі, ми навіть рідко розмовляємо.

- А мені здається є, - вона підносить на мене погляд, а я ціпенію.

А може вона сама прийшла, щоб вияснити зі мною відносини? Раптом дізналась про ніч, яку ми з її хлопцем провели разом? І тепер буде проклинати і погрожувати, щоб я не наближалась. Ще й напевно бачила, як він мене підвозив сьогодні. Ну все, роботи мені не бачити. Денис не попре проти дівчини заради мене.

- Ти помиляєшся, - качаю головою і відчуваю, як мої щоки зрадницьки червоніють. - Він терпіти мене не може. Ненавидить з юності, ще коли ми були школярами. Тобі немає чого хвилюватись. І я заміжня. Маю чоловіка. Денис мені взагалі не цікавий.

Кароліна хмуриться і підстрибує, миттю опиняється майже впритул до мене. А пахне вона як гарно. Чимсь солодким з нотками цитруса. Ця дівчина ідеальна. Не дарма Денис з нею.

- Не цікавить кажеш? - примружує підозріло очі. - А чому ж ти тоді приїхала сюди? Оселилась через паркан? Хіба не для того, щоб завоювати його прихильність? Хочеш, щоб він був твій? Зізнавайся, було у вас щось з ним, поки мене не було?

От ти й попалась, Любо. Спати з чужими хлопцями — це невдячна справа. Задихаюсь від страху. Розумію, що мене підловили і навряд чи я зможу викрутитись. Переконливо брехати — це не мій коник. І мені здається, вона вже впевнена у зраді, а до мене прийшла лише за підтвердженням.

А може так і краще. Я ж сама хотіла все розповісти бідній дівчині. Хоч зараз дивлюсь на неї, і не скажеш, що вона нещасна, та страждає. Хоч би мені в обличчя не вчепилась від злості. Якщо чесно, я це заслужила. Я ж все ж таки переспала з її хлопцем.

- Розумієш, Кароліно, - бурмочу невпевнено і відступаю, щоб бути на відстані від неї. Раптом що, буду тікати. - Я щойно кинула чоловіка, була нещасна, розбита горем. А Денис прийшов перепросити, що спиляв мою улюблену грушу. Приніс вина, ми гарно говорили, - замовкаю, помітивши як її очі розширюються. Мну руки від хвилювання. Кажи, Любо, вона має знати правду. - І так вийшло, що так, ми з ним переспали. Але це нічого не означає і було лише раз. Я більше навіть не гляну в його бік. Ух, навіть полегшало трішечки.

Вся тремчу, уважно вивчаю реакцію дівчини. Та вона чомусь не здається злою, чи розлюченою, скоріш в її очах цікавість, наче вона почула незвичну новину.

- Та розслабся ти, - раптом сміється і змахує рукою. А я взагалі нічого не розумію, ковтаю комок в горлі. - Я не проти, якщо у тебе з моїм братом щось наклюнеться. Він звичайно буває нестерпний, але він також дуже хороший.

- Брат? - перепитую занімілими губами. - То ти його сестра?

- Так, молодша, - закочує очі, наче цей факт їй не подобається. - Ти пробач, що я відразу не сказала. Просто я дуже хотіла дізнатись, що ж між вами відбулось, що Денис як на голках ходить останні дні. А від нього я нічого не дізналася б. Все тримає у собі.

- І ти вирішила дізнатись у мене, - хмурюсь, зла від того, що мене розіграло дівчисько. - Прикинулась його дівчиною. Нічого не сказала.

- Ти сама мене прийняла за його дівчину, - заперечує. - Тому я ні в чому невинна. Денис послав мене сказати, що я його родичка. Я місію виконала. До мене ніяких претензій.

Вона поправляє волосся і прямує до дверей. А я стою розгублена посеред вітальні.

- Кароліно, а чому я тебе раніше не бачила? - кричу їй в спину. - Денис тут часто бував, а ти сюди не приїжджала.

- Була лише раз, - обертається біля входу і усміхається. - Але потім я влаштувала батькам істерику, що на літо тут не буду залишатись. Ось вони мене і не привозили, завжди відправляли на курорти. А Денису тут сподобалось, і я завжди дивувалась чому, - вона оглядає мене з ніг до голови і продовжує. - Тепер розумію. Через тебе сюди приїжджав.