Розділ 5

Навіщо я це сказала? Не знаю. Може тому, що моє життя і так полетіло шкереберть. Тоді чому не зробити якусь дурницю? Наприклад поцілуватись з чоловіком, з котрим ворогувала все життя. А може я просто таким чином хочу помститись Андрію. Що, йому можна, а мені ні?

Та скоріш за все, я просто знаю, що Денис цього не зробить. Я йому не цікава як жінка.

Я так думала.

Бо наступної миті він схиляється і його губи легенько торкаються моїх.

Ціпенію від несподіванки, не можу поворухнути й пальцем. А Денис тим часом ніжно розводить язиком мої затерплі губи і вривається у рота. Цілує пристрасно, емоційно зітхаючи. Вільну руку всовує у моє розпущене волосся, пальці обережно стискає у кулак.

Я міцно примружую очі, прислухаюсь до своїх відчуттів і розумію, що мені подобається. Скоріш за все це все через вино, але мені байдуже. Незграбно обіймаю його за шию, притягую ближче, ледь не розливши залишки напою.

Денис відсторонюється лише на мить, відкладає келихи на столик, а потім робить те, чого я точно не сподівалась. Бере за талію і висмикує з крісла, і наче ту пір'їнку, з легкістю садить собі на коліна.

Тепер я притулена до його гарячого тіла, важко дихаю і не розумію, що відбувається.

- Думала, я цього не зроблю? - запитує грайливо. Його голос збуджений, з легкою хрипотою.

Він схиляє мене до себе в намірі знову заволодіти моїм ротом. Але цього разу я реагую швидше і впираюсь руками в його широкі м'язисті плечі.

- Я просто так сказала, щоб ти не діставав мене з дурними питаннями, - схвильовано промовляю.

Серце калатає, готове вирватись з грудей. І що це між нами відбувається? Невже Денис теж настільки захмелів, що готовий мене цілувати? І дивиться на мене зараз якось по-іншому. Погляд теплий та ніжний, проникає прямо в душу. Я відхиляюсь ще більше, сильніше впираюсь у його плечі.

- Я не буду діставати, - говорить впевнено. - А просто відволічу тебе приємними справами. Коли люди цілуються, виробляється гормон щастя, і настрій та самопочуття покращується. А ти ну дуже в поганому зараз стані. Дозволь провести з тобою терапію.

- Цілуватись треба з тим, хто тобі подобається, а не з тих, кого ти ненавидиш, - нагадую йому, що наші стосунки навіть не дружні. І саме з його боку йшла агресія.

В моїй голові дисонанс. Пам'ять минулих років ніяк не може зійтись з подіями, що відбуваються цього дня. Денис поводиться зовсім інакше. Наче його підмінили.

- А ти сильно мене ненавидиш? - нахабно запитує, і я відчуваю, як моя талія ще сильніше стиснута його руками. - Бо здається, тобі навіть трохи сподобалось.

Ось нарешті щось від старого Дениса — самовпевнена усмішка, яка каже, що я найкращий.

Всередині піднімається хвиля злості і я намагаюсь встати, але він мене не відпускає.

- Ти застав мене зненацька. Я не встигла зрозуміти, що сталось, - роздратовано ціджу крізь зуби. Залишаю спроби підвестись, здається це не реально, Денис тримає міцно. І якщо чесно, я не дуже стараюсь, мені подобається його близькість. Він мене хвилює і допомагає забути про біль всередині.

Можливо терапія з поцілунком справді діє.

- Ти ж сама мене попросила, - здивовано підносить брови. - А я вирішив не втрачати нагоди. Іншого разу може й не бути.

- Ось тут ти маєш рацію, - дивлюсь на нього суворо і міцно стискаю губи. - Я ляпнула і не подумала. А тепер відпусти.

- Любчику, я не можу. Все моє єство проти цього.

- Що це означає? – відчуваю, як мої щоки починають палати.

Несвідомо совгаюсь на ньому і раптом відчуваю під сідницями твердість. Він що збудився? Від цієї думки тілом розливається жар. Потім приходить інша думка - може нам не зупинятись лише на поцілунках. Це була б гарна помста Андрію.

- Я хочу продовжити тебе цілувати, - заявляє Денис, пожираючи мене очима.

Те, як він на мене дивиться, допомагає зробити заступний вибір. Я більше не пручаюсь, сама схиляюсь до нього, обвивши руками шию. Його очі розширюються від здивування перед тим, як мої губи накривають його. Цілую обережно, і тепер його черга не рухатись. Він наче смакує миттю, наче це для нього щось особливе. Можливо він добре вміє грати роль, поводиться так, щоб жінка думала, що вона для нього особлива. Та мені байдуже, для мене він зараз рятівне коло. Я притуплюю все негативне всередині і дозволяю собі трішки насолодитись миттю.

Денис оживає, підхоплює мене під сідниці і підводиться. Я міцніше тримаюсь за нього, обвиваю торс ногами, продовжую цілувати, а він тепер відповідає вимогливими та пристрасними поцілунками.

Ми рухаємось, він мене кудись несе. Опиняємось у будинку, де горить тьмяне світло. Потім сходи, коридор, темна кімната. Весь шлях ми не припиняємо цілуватись і я дивуюсь, як Денис наосліп орієнтується і знає, куди йти.

Лише коли я опиняюсь на м'якому ліжку, а чоловік накриває мене своїм пружним тілом, я розумію, що ми зайшли досить далеко.

- Денисе, зачекай, - нарешті змушую себе хоч трішки протистояти його напору.

Не відразу, але відсторонюється. Впирається руками в ліжко, біля моєї голови, нависає наді мною, важко дихає, очі блищать. Сутінки не дозволяють розгледіти його обличчя, але я впевнена - на ньому яскраво виражене бажання. Я відчуваю його тілом.

- Ти протестуєш в не найкращу мить, - говорить з хрипотою. - Я вже достатньо завівся, щоб не зупинятись.

- Ми робимо якусь дурницю, - шепочу невпевнено, - це неправильно.

- Той “Коханий”, - хмуриться, згадуючи дзвінок. - Ви з ним ще разом?

- Ні, - занадто активно мотаю головою. - Я його кинула і ніколи до нього не повернусь.

- Тоді у нас немає перешкод, - схиляється і цілує в шию — гаряче палко. І я не втримуюсь від стогону. - Любчику, я хочу тебе понад усе на світі, - слова доносяться крізь шалений стукіт серця. - Ти й не уявляєш, як я довго про це мріяв.

- Ти ж терпіти мене не можеш, - затамовую подих, не вірячи власним вухам.