Розділ 53: Ділова зустріч

Після розмови з мером Арсен вирушив до таверни неподалік міського ринку, де на нього вже чекали барон Ерік та компаньйон-купець Клейн — той самий, з яким вони домовлялися ще перед походом. Усередині пахло деревом, солодом і свіжою здобою. Вони сиділи в куті, над дерев'яною дошкою столу парував квас, поряд стояли глиняні тарілки з тістечками — пухкі, трохи підрум'янені, з тонким ароматом кориці та яблук.

Арсен мовчки сів. Було видно, що втома ще тримає його плечі, але в очах — тільки зібраність.

— Чотири дракари, — почав Ерік, не гаючи часу. — Два бойові, два вантажні. Клейн надав їх у користування. На двох встановлені посилені трюми й клітки для перевезення магічних звірів. Вони трохи більші, ніж стандартні, майже як транспортні судна.

— Добре, — сказав Арсен, пригубивши квас. Холодний, трохи терпкий, освіжав. До нього пасувала булка — м'яка, наче свіже повітря після грози.

Він коротко переказав усе, що вдалося зробити в поселенні, і додав:

— Привіз дещо на продаж. Зуби, кістки, шкури болотних тварин — усе, що зібрали після бою. Товар добрий, має попит.

Клейн одразу пожвавішав, очі його блиснули діловим інтересом.

— Чудово, пане герою. Я куплю все по достойній ціні, не хвилюйтесь. Більше того, хочу запропонувати довготривалу угоду. Дайте мені монополію на скупку цього товару — усього, що ваші мисливці добуватимуть на болотах. А я зі свого боку візьму на себе облаштування порту, пристані й ринку в поселенні. Пришлю своїх людей, усе зробимо як сліт.

Арсен уважно слухав, не перебиваючи.

— На ринку працюватиме мій представник, — продовжив Клейн. — Ціна буде чесною, більше ніхто не дасть — можете перевірити. Я перепродуватиму товар у столиці, це мій заробіток і мій клопіт. А вам, окрім грошей, ще й безкоштовна інфраструктура. І якщо знадобиться щось із міста доставити — чим зможу, допоможу.

Він зробив паузу і додав уже серйозніше:

— Але знайте: овочі й фрукти — то не моє. Там у вас домовленість із мером, я в ті справи не лізу. То його компетенція, та й мені те не вигідно — інші торгові шляхи, інші домовленості. Тож не ображайтесь.

— Розумно, — коротко відповів Арсен. — Домовились.

Вони вдарили по руках, і розмова перейшла до логістики майбутнього походу. Обговорили людей, охорону, маршрут. За півгодини все було узгоджено, і Арсен підвівся.

— Час рушати на ринок. Подивлюся, чи є там хтось гідний другого шансу.

Його вже чекали: Ґорн та п'ятеро легіонерів, які приєдналися біля входу в таверну. Сонце стояло високо, день тільки набирав обертів.