Розділ 51: Організація діяльності поселення

Барон Ерік зі своїми людьми, Корвіном, Даною, Гретою та дітьми-ельфами вирушив до міста ще на світанку, як і домовлялися. Дракари попливли річкою в напрямку Лумінарісу, залишаючи поселення на три дні самостійного життя під наглядом Арсена.

Першого дня Арсен викликав старосту Демида. Він окреслив плани: найближчим часом з міста прибудуть нові селяни, треба підготувати для них місця, виділити наділи під городи. Окремо наказав зібрати все, що залишилося від вбитих болотних тварюк — зуби, кігті, шкури, кістки. Усе це мало попит у місті і могло дати добрі гроші.

— І ще, Демиде, — сказав Арсен. — Біля річки облаштуйте невелику пристань. Огородіть, зробіть зручний підхід до води, щоб човни могли причалювати. А в самому поселенні, недалеко від тих воріт, що ведуть до пристані, почнемо будувати ринкову площу. Окреме місце, повністю огороджене, куди зможуть заходити купці і де будуть стояти торгові ряди. Туди ж зможуть приходити гобліни, коли домовимося.

Демид уважно слухав, киваючи.

— Пристань зробимо, пане. Місце зручне, там недалеко. А ринок у самому поселенні, біля тих воріт — добре, зайві люди на територію не заходитимуть, але й далеко не треба буде йти.

— Тобі й картку в руки, — відповів Арсен. — Бери людей, прикидай, що треба. Як тільки трохи відійдете від ремонтів — починайте. І ще: зроби таверну з кімнатами для приїжджих. Купці, мисливці, різні люди будуть зупинятися — має бути де переночувати і поїсти.

Староста вклонився і пішов.

Потім Арсен викликав мисливця Барка — того самого, що водив загін болотами. То був чоловік років сорока п'яти, сухорлявий, жилавий, з обличчям, випаленим вітрами і болотяними туманами. Глибокі зморшки біля очей — сліди постійного примруження, коли видивляєш здобич або небезпеку серед очеретів. Руки, вкриті дрібними шрамами від гілок та випадкових порізів, пам'ятали не одну зламану гілку і натягнуту тятиву. Рухався він безшумно, навіть коли просто стояв — звичка людини, яка все життя провела в лісах та болотах, де зайвий звук може коштувати життя. Говорив рідко, але кожне слово було вагомим.

— Барку, створюємо мисливську гільдію, — сказав Арсен. — Офіційно, у складі поселення. Ви будете добувати цілющі трави, коріння, мохи — усе, що росте на болотах і має попит у місті. Також полюватимете на тварин, збиратимете зуби, кігті, шкури. Усе це піде на продаж.

Барк слухав уважно, не перебиваючи.

— І ще одне, — продовжив Арсен. — Ви будете очима поселення. Стежитимете, що діється навколо, чи не з'являються нові загрози, чи не рухаються ворожі загони. Ваша гільдія — це розвідка і промисел водночас.

Мисливець почухав потилицю, обдумуючи почуте.

— Трави — то знайоме, збирали завжди. А от з тварюками — розберемося, не вперше. І слідкувати — то теж можна, око наметане.

— Тоді збирай загін із тих, кому довіряєш, — сказав Арсен. — І знай: у місті я пошукаю ще мисливців, які захочуть приєднатися до вашої гільдії. Болота мають багато ресурсів, роботи вистачить на всіх. А ти будеш ними керувати. І ще: подбай про окрему будівлю для гільдії. Там має бути де збиратися, зберігати спорядження, обговорювати плани.

Барк кивнув, і в його очах промайнуло щось схоже на гордість.

— Зроблю, пане. Не підведу.

Після цього Арсен наказав привести гобліна. Хрум з'явився насторожений, але без страху в очах.

— Хруме, — сказав Арсен. — Я хочу запропонувати угоду. Ваші люди живуть на болотах, знають ті місця краще за будь-кого. Ви будете приносити нам трави, коріння, інгредієнти з тварин, шкури, зуби. А ми даватимемо вам те, чого у вас немає — металеві вироби, наконечники для стріл, ножі, знаряддя для праці, сіль, тканину.

Хрум слухав, не відводячи погляду.

— Ви зможете приходити в поселення невеликими групами, без зброї, і міняти товари на ринковій площі, яку ми почнемо будувати. Вона буде в самому поселенні, біля воріт, що ведуть до пристані, окремо огороджена, під нашим захистом. Я даю слово героя — ніхто вас не скривдить.

Хрум довго мовчав, вдивляючись в очі Арсена, потім повільно кивнув.

— Я піду до старійшин, розкажу. Повернуся з відповіддю.

Арсен наказав принести добрий мисливський ніж, стріли та трохи провізії. Хрум узяв усе обережно, мов найдорожчий скарб. Мисливці Барка провели його до краю боліт.

— Далі я сам, — сказав він і зник у сутінках, що вже опускалися на болота.

Третього дня люди збирали врожай — овочі, фрукти, зерно. Окремо готували ящики з трофеями — зубами, кігтями, шкурами болотних тварин. Усе це мало вирушити до міста.

На четвертий день, ще до світанку, обоз був готовий. Вози, навантажені мішками із зерном, борошном, сушеними овочами, а також ящиками з трофеями, вишикувалися біля воріт. Арсен вирушив до міста з усіма своїми воїнами — амазонками, орками, Ґорном, легіонерами.

Він озирнувся востаннє. Стіни, вежі з вартовими, димок над хатами — і біля річки вже починали облаштовувати пристань, а в поселенні готували місце під майбутній ринок.

— Рушаємо, — скомандував він, і обоз потягнувся до міста.