Розділ 40: Ранок після битви

Зранку Арсен зібрав старосту та інших відповідальних за поселення осіб. Він повідомив, що основна загроза минула, проте ворог ще не знищений повністю — він це відчував.

Староста села доповів, що хоч продуктів у них вдосталь, проте починається криза з металом — його запаси вичерпалися. Також не вистачало іншого необхідного для життя та ремонту.

Арсен твердо відповів, що сьогодні все зміниться, і закликав не втрачати надії.

У цей момент караульний доповів, що по річці пливуть два дракари. Народ миттю сполошився, але Арсен заспокоїв усіх, сказавши, що це його люди, і хвилюватися не варто.

Неподалік поселення залишалося місце колишньої пристані — хоч і пошкодженої, але селяни наспіх звели тимчасові підходи для дракарів.

Першим причалив дракар барона Ейріка. На його борту прибули сам барон-вікінг зі своїми дев'ятьма воїнами, старий гном-майстер Торбін із двома помічниками, двоє людських зброярів, а також загін найманців на чолі з Ренваром та його заступником Талером — ті самі, що колись допомагали Кирилу, а тепер заборгували Арсену за свою провину. Вони привезли запаси металу, сільськогосподарські знаряддя, обладнання для кузні та балісти.

Другим причалив дракар, на якому прибули отець Корвін, дівчинка-цілителька Дана та донька барона Грета. Вони мали допомагати пораненим і підтримувати порядок у поселенні.

Після важкої ночі поселення нарешті видихнуло. Люди — втомлені, побиті, але живі — дозволили собі кілька годин відпочинку.

Тієї ж ночі, поки поселення відпочивало, Арсен відправив розвідників — двох братів-мисливців, темношкірого воїна Каїма та двох місцевих слідопитів. Вони знали ці болота, мов власну хату, і мали знайти джерело загрози.

Болото було мовчазне. Лише вітер гойдав високі жовто-зелені трави, і час від часу з темних плес виринала пара — як дихання самого лиха. Розвідники рухались обережно. Попереду йшли двоє місцевих мисливців, за ними — два брати-мисливці, позаду тримався Каїм.

Майже на самій межі трясовини вони помітили рух. То були гобліни — один із їхніх загонів, озброєний грубими списами та кістяними ножами, стояв у колі, відбиваючись від роїща болотних тварин. Навколо вже лежали розірвані тіла кількох побратимів.

— Вони тримаються, — прошепотів старший з братів. — Але довго не витримають.

— Діяти, — коротко скомандував Каїм.

Стріли зашипіли в повітрі. Мисливці влучно збили двох істот. Тим часом Каїм кинувся вперед, розчищаючи шлях мечем. Виснажені гобліни відступили, даючи дорогу.

Одна з тварин вже майже перегризла гомілку останньому живому гобліну. Один із місцевих мисливців зробив єдиний постріл — стріла влучила просто між очей. Потвора впала.

Вижив лише один гоблін, поранений, із перебитою ногою.

— Забираємо, — буркнув Каїм.

По обіді група повернулась, несучи гобліна на імпровізованих ношах. Арсен уже чекав їх при вході. Він дістав із пояса склянку з еліксиром — кілька крапель на язик, трохи рідини на рани. За кілька хвилин гоблін розплющив очі.

Поруч стояв старший орк, який володів гоблінською мовою. Арсен сів навпроти пораненого:

— Говори. Що сталося?

Орк переклав. Гоблін відповідав уривчасто, із хрипами.

— Вони кажуть, що вже кілька ночей підряд на їхні табори нападають болотні істоти. Раніше вони уникали наших земель, але тепер щось змусило їх зібратися зграями. І з'явилися тіні. Демони. Ті самі, що керують чудовиськами. Вони облаштували логово далі в глибинах болота. Гобліни не наважуються туди навіть підходити.

Арсен мовчав, слухаючи. Очі його потемніли.

— Ми це закінчимо, — сказав він тихо.

Орк переклав. Гоблін кивнув, а тоді поклав руку на груди і вклонився — жест поваги.

Тим часом Торбін уже оглядав місцеву кузню. Побачивши гнома, місцевий коваль розгубився:

— Ви... той самий Торбін із Кілграду?

— Мені колись так казали, — коротко відповів гном і взявся до огляду майстерні.

Увечері Арсен скликав у ратушу нараду. За круглим столом зібралися: капітан Дюк, барон Ейрік, командир найманців Ренвар, його заступник Талер, старша амазонка Тейя, священник Корвін та староста поселення.

Арсен розгорнув карту боліт.

— Сьогодні ми допитали врятованого гобліна. Їхнє плем'я зазнало нападу болотних тварин. Він розповів, що глибше в трясовині є місце, де з'являються демони. Це — їхнє логово. Ми вирушаємо туди зранку.

Він обвів поглядом присутніх:

— Я візьму з собою основні сили: двадцять легіонерів-ветеранів на чолі з капітаном Дюком, гномів-воїнів, амазонок, огра Ґорна, орків, кентаврів, братів-мисливців з Каїмом і двох провідників із місцевих мисливців.

Він перевів погляд на барона, священника та командира найманців:

— Отець Корвін, Дана і донька барона залишаються в поселенні. Вони допомагатимуть пораненим. Вікінги барона, найманці Ренвара і місцеві ополченці залишаються для оборони. Ти залишаєшся за старшого, Ейріку. Простеж, щоб усе було спокійно.