Глава 16

Ти (Сайрус) піднімаєшся з колін, повертаєшся до сестри Міри і трохи розгублено кажеш:

— Вибачте, сестро Міро… Я був так заклопотаний, щоб не забути помолитися, що тільки тепер зрозумів — ви назвали моє ім’я. Як ви дізналися? І ще… «бути обраним Айріоном» — це що за круте слово? Мене вже вдруге за сьогодні так називають.

Реакція сестри Міри:

Міра м’яко посміхається, її сірі очі дивляться на тебе з теплотою і ледь помітною зацікавленістю. Вона склала руки перед собою, мантія все ще трохи спущена з плеча.

Сестра Міра (тихо):

— Не треба вибачатися, Сайрусе. Коли ти зайшов у храм, я відчула твою ауру. Айріон сам трохи підказав мені твоє ім’я… це один з моїх скромних дарів як жриці. Я не підслуховувала і не питала в когось — просто знала.

Вона зробила маленьку паузу, а потім голос став серйознішим:

— А щодо «обраного Айріоном»… Це не просто красиве слово.

Обрані — це люди, яких сам Бог Переродження забирає з їхнього старого світу після смерті і дає нове життя тут, в Етерії. Вони отримують величезний потенціал зростання, особливі здібності та увагу самого бога. Але за це вони часто стають мішенями для сил Морвіна.

Міра підійшла ще на крок ближче і майже пошепки продовжила:

— За останній рік у нашому селі ти вже другий, кого я бачу з такою аурою. Перший… загинув три місяці тому. Тому я і здивувалася, коли статуя відповіла на твою молитву так яскраво.

Вона легенько нахилила голову, вивчаючи твоє обличчя.

Сестра Міра:

— Ти можеш не відповідати, якщо не хочеш… Але скажи чесно, Сайрусе. Ти справді прийшов з іншого світу? І… ти боїшся цього всього?

Вона стоїть дуже близько. Від неї приємно пахне ладаном і травами. Її погляд м’який, але в ньому відчувається справжній інтерес і турбота.