Кролик Оллі оббігав усю школу і не знайшов жодного палаючого предмета. Він був щасливий. Перший виїзд закінчився успішно. Рятувальник дременув на вулицю.
— Пожежу вдалося загасити! – емоції бурлили в душі Оль’єна.
— Ми всі молодці, – весело констатував Ноттен. Він обіймав Тішу, яка час від часу схлипувала.
— З вашими учнями буде все добре. Один із них вже очуняв, але Яна не дозволяє йому вставати, – підійшов до компанії лікар.
— Стоп, а де Челлі та Ерні? – запитав лис.
— А й справді, – відповів начальник.
У цей момент у дверях з’явилися названі пожежники.
— А де мої дівчата: Паванія і Чижичка? – суворо запитала Маркіза Мура.
— Забарикадувалися і не хочуть виходити та відкривати двері. У Челлі є план по заманюванню чи виманюванню, - черепах невпевнено подивився на вовка.
***
— Якось душнувато, – обмахувалась модним журналом Пава.
— Можемо відчинити вікно, – запропонувала Чижичка.
Подруги підійшли до вікна і відчинили його навстіж. Легенький вітерець увірвався у приміщення.
— Ху! – полегшено зітхнула Паванія.
Пожежники помітили, що відкрилось вікно з кімнати відпочинку.
— Гаразд, уже краще. Легше вдасться втілити план у реальність, – із захопленням сказав Челлі.
— Думаєш, у Кена все вийде? – поцікавився Оллі.
— Я впевнений, що все буде добре. Я багато разів подібне проробляв у Австралії, - відповів Герру.
Кен розбігся і стрибнув. Пружини на кросівках допомагали вище стрибати, але кенгуру хвилювався не за те, що він не дострибне, а за те, що промахнеться. Пожежник бачив, що через хвилину втелющиться у віконну раму. Тому пригнувся, зачепився за підвіконня і перемахнув всередину кімнати.
— Ой, хто ви? – зойкнула Чижичка.
— Вас треба «врятувати». Ви не повірите, але пожежа вдало ліквідована.
— Не повіримо. Ми б хотіли, що б нас урятували, – задумливо прошепотіла Пава.
— Ми будемо стрибати у вікно? Це так романтично. Як у моїх улюблених мелодрамах, – закотила в захваті очі Чижичка.
— Так. Пожежники вже розтягнули надійний тент внизу, під вікном. На подвір’ї чекає «швидка допомога», якщо буде потрібно, – Кен допоміг подружкам залізти на підвіконня.
— Секундочку, – попрохала Паванія.
— Що? – в очі вдарив спалах світла.
Рятувальник з двома дівчатами під пахвами стрибнув униз, та в польоті знову був засліплений черговим спалахом камери телефону. Інстаграм поповнився новими кадрами, які пізніше були підписані: «Хоробрий пожежник і прекрасні ми» та «Ми летимо чи падаємо?».
Приземлення було м’яке – на натягнутий тент. Ще декілька разів вони підстрибнули по інерції та залишилися лежати.
— Злізайте вже, – полегшено розсміявся лис, – ви ж важкі і нелегко вас тримати.
— Нарешті все закінчилося, чи ні? – охнула вчителька.
— Буде видно, – відповів Ноттен, – Адже треба все розповісти поліції і дізнатися про причини пожежі.
До компанії знову підійшов лікар.
— Ваші учні хочуть щось повідомити, так що ходімо, – промовив Пентін.