Про спокійне життя в школі залишається тільки мріяти, якщо в класі навчається кілька запеклих вигадників, які направляють енергію не на вивчення уроків, а на «героїчні» вчинки.
— Добре, що сьогодні свято і уроки закінчаться о дванадцятій годині, – Вова запхав глибше до кишені коробку з бенгальськими вогнями.
— Ще п’ять хвилин до дзвінка, – завовтузився на стільці ховрашок.
— Вибачте, будь-ласка, – жалібно заскиглив Мир, піднімаючи лапу.
— Тобі погано? – запитала вчителька.
— Дуже. Не знаю, що зі мною, – вовчик похитнувся, намагаючись утримати рівновагу. Подібним прийомом він впливав вдома на маму, коли не бажав іти на контрольну роботу в школу.
— Швиденько відправляйся в медпункт. Сам зможеш дійти, чи знадобиться допомога? – міс Мура нещодавно прийшла викладати після інституту, тому ще не могла визначити, коли учні імітують захворювання.
— Хай мене проведуть друзі, – жалібно продовжував скавуліти вовчик, підморгуючи змовникам.
Товариші згідно закивали. Троє витівників вийшли з класу, швидко дременувши в сторону спортзалу.
***
Смартфон Їнака Їжакевича завібрував від дзвінка.
— Школа Вальденфоріста. Директор слухає.
— Доброго дня, Їнаку. Тебе турбує начальник пожежної частини єнот Ноттен.
— Привіт, старий друже. Щось сталося?
— Я хочу запропонувати провести додаткове навчання з техніки безпеки. Думаю, учення ніколи не будуть зайвими.
— Добре, домовимося на завтра. Чекаємо тебе з колегами у четвер.