Глава двадцята. Битва.

Небесне царство не було схоже на картинки з дитячих біблій. Це не були пухнасті хмари та золоті брами. Це була нескінченна, сліпуча геометрична пустеля, де сама архітектура простору складалася з фракталів світла, що пульсували в такт холодному, механічному серцебиттю Всесвіту. Тут не було повітря — лише ефір, просякнутий статичною електрикою божественної волі.
— Система розпізнала вторгнення, — прошепотіла Дімітра-Афіна, поправляючи шолом. Її очі за склом окулярів бачили не звичайний простір, а шари захисних протоколів. — Вони йдуть.
З горизонту, якого не існувало, виринули Янголи-Охоронці. Вони не мали облич. Це були велетенські істоти з крилами, що нагадували леза з білого плавленого скла, з багатьма очима, які оберталися всередині вогняних коліс. Це були не істоти — це були антитіла світобудови.
— Ну що, смертники, — пролунав у головах усіх голос Олівера, — подивіться на цих виродків. У них забагато очей, а отже, у нас забагато мішеней. Давиде, покажи їм, що твоє его важче за їхнє "святе" світло!
— До бою! — скомандував Чень. Його голос був спокійним центром у епіцентрі шторму. — Формація «Дракон, що розриває хмари». Богдане, Давиде — центр! Марі — тримай тил! Інші — фланговий тиск за моїм сигналом!

Епізод I: Непорушне ядро

Перша хвиля Янголів врізалася в землю перед героями, піднімаючи стовпи білої плазми. Один із Охоронців, шестикрилий Серафим з мечем, що випромінював ультрафіолетове полум’я, заніс зброю над Богданом-Муромцем.
— Стій, — коротко кинув Богдан.
Він не просто заблокував удар — він прийняв його на груди. Полум’я розлилося по його шкірі, наче вода, не завдавши шкоди. Богдан був акумулятором болю. Кожна іскра, кожен розряд енергії лише робив його очі яскравішими. Поруч із ним Давид-Гільгамеш видав дикий рев. Його золотий меч, викуваний із самої суті міфів, описав широку дугу, розрізаючи скляні крила Янгола так само легко, як папір.
— Ви смієте перегороджувати шлях Царю?! — вигукнув Давид. — Я — початок і кінець вашої історії!
— Ой, почнеться зараз... — прокоментував Олівер. — Давиде, менше пафосу, більше м’яса! Богдане, ліворуч від тебе ще двоє цих лампочок, вгати їх один об одного, як ти вмієш!
Богдан схопив двох Янголів за їхні колісниці-ноги й з глухим гуркотом зіштовхнув їх. Вибух світла засліпив би будь-кого, але не Гільгамеша. Він уже був у центрі наступної групи, його удари були настільки потужними, що сама тканина Небесного царства тріщала під його ногами.

Епізод II: Танець тіней та об'ємів

Поки велетні тримали центр, Айані та Кенджі перетворили фланги на зону дезорієнтації.
Айані стояла, заплющивши очі. Вона не бачила Янголів — вона відчувала їх як вади в архітектурному плані простору. Вона різко змахнула рукою, і фрактальна підлога під ногами ворогів почала змінюватися. Плити здималися, утворюючи вузькі коридори та пастки.
— Кенджі, сектор Б-12! — скомандувала вона.
Хаторі не відповів. Він уже був там. Він не біг — він телепортувався через тіні, які створювала Айані своїми стінами. Його чорна катана була "нульовим кодом" у цій системі світла. Кожен помах меча вимикав одну з очей-датчиків Янголів.
— Дивись, як наш програміст-самурай працює, — захоплено сказав Олівер. — Хаторі, ззаду тебе Серафим намагається вирахувати твою траєкторію! Айані, обруш на нього той карниз, зараз!
Айані стиснула кулак. Геометрія простору над Янголом згорнулася, і велетенська піраміда світла розчавила Охоронця. Кенджі випірнув із хмари іскор, його очі світилися холодним розрахунком.
— Ціль видалено, — коротко кинув він і знову зник у тіні.

Епізод III: Лють Валькірії та Лікувальний Гнів

На лівому фланзі Інгрід-Брунгільда та Джосуе-Ліонго тримали оборону проти найбільш мобільних частин небесної армії. Інгрід рухалася з прецизійною точністю. Її спис був не просто зброєю, а інструментом дебаффу. Кожен удар вимикав певну функцію Янголів: один переставав бачити, інший втрачав здатність до польоту, третій — просто розсипався на вихідні дані.
— Системна відмова, — холодно констатувала вона, пробиваючи ядро Янгола.
Поруч із нею Джосуе, велетень із душею лікаря, працював як живий таран. Він не вбивав відразу. Він калічив ворогів так, щоб вони ставали живим щитом для його напарників.
— Джосуе, не лікуй їх, Бога ради! — закричав Олівер. — Просто відірви йому те крило і встав іншому в... ну, ти зрозумів!
Джосуе розлютився. Сарказм Олівера знову спрацював як детонатор. Він схопив Янгола за горло і, використовуючи свою неймовірну силу, просто кинув його в групу підкріплення, що насувалася.
— Я не лікую їх! — проривів Джосуе. — Я проводжу експрес-розтин!
Він вдарив кулаком у землю, і хвиля енергії розійшлася навколо, одночасно збиваючи ворогів з ніг та затягуючи рани на плечі Брунгільди, яка щойно пропустила ковзний удар.

Епізод IV: Голос Віри та Стратегія Логосу

У самому центрі битви, на підвищенні, створеному Айані, стояли Марі-Жанна, Дімітра-Афіна та Чень-Сунь-Цзи.
Марі тримала прапор, що випромінював м'яке, але неймовірно щільне золотаве світло. Це була її віра, перетворена на щит. Янголи не могли підійти до цього світла — їхня механічна логіка збоїла перед чистою людською самопожертвою.
— Вони не пройдуть! — вигукнула Марі. — Бог створив нас не як жертв, а як Його кінець!
Дімітра-Афіна в цей час координувала все. Вона бачила поле бою як гігантську шахівницю.
— Давиде, три кроки праворуч! Кенджі, готуй критичний удар у вузол Серафима №4! Богдане, тримай тиск!
Чень спостерігав за всім, попиваючи свій нескінченний чай посеред хаосу.
— Наближаємося до критичної маси, — тихо промовив він. — Олівере, твій вихід.
Олівер-Робін Гуд, який до цього лише роздавав коментарі та пускав поодинокі стріли, раптом вистрибнув на саму вершину колони. Його лук світився хаотичним, брудним полум’ям.
— Ну що, курячі крильця, пограємо в лотерею?
Він випустив одну стрілу, але в польоті вона розпалася на тисячі дрібних уламків. Це була "Стріла Хаосу" — вона не цілила в когось конкретного, вона вносила випадкові помилки в алгоритми Янголів. Один Охоронець раптом почав атакувати свого побратима, інший — вибухнув без причини, третій — просто почав співати на частоті, що руйнувала слух інших Янголів.
Битва перейшла в термінальну стадію. Поєднання сталевої логіки Афіни, нещадної сили Гільгамеша та хаосу Робін Гуда виявилося фатальним для Небесної варти. Останній Янгол-Охоронець, гігантський Херувим, розсипався на тисячі скляних осколків під спільним ударом усіх героїв.
Тиша, що настала, була набагато страшнішою за гуркіт бою.