51

Площа перед Гаазьким інститутом глобального права нагадувала розтривожений вулик. Голландська поліція вже виставила легкі металеві загородження, намагаючись стримати натовп, але сині спалахи проблискових маячків патрульних машин лише додавали сцені хаотичної театральності.

План Максима спрацював бездоганно: нічні зливи інформації змусили провідні європейські редакції підняти на ноги свої нідерландські бюро. Натовп репортерів із важкими телекамерами, мікрофонами з логотипами Reuters, AFP та Deutsche Welle та мобільними трансляційними станціями вщент заповнив підніжжя монументальних скляних сходів інституту.

Сірий «Фольксваген» плавно зупинився біля самої лінії поліцейського оточення. Максим першим вийшов із машини, звично заблокувавши корпусом задні двері й відкриваючи безпечний простір для Артема та Софії.

— Камери працюють у прямому ефірі, Волков, — тихо вимовив Максим через прихований мікрофон навушника. — Нас бачать мільйони. Французькі оперативники розчинилися в натовпі, вони не ризикнуть діяти під таким світлом. Але натовп тисне. Тримайтеся разом.

Артем Волков вийшов на прохолодне ранкове повітря. Він тримав Ніку на правій руці, а лівою, долаючи ниючий біль у запаленому плечі, міцно притискав до себе Софію. Щойно їхні фігури з’явилися в прорізі дверей, площу розірвав шквал затворів та сліпучих спалахів. Журналісти миттєво кинулися вперед, протягуючи мікрофони крізь заслони поліції.

— Пане Волков! Чи правда, що у вас є докази фінансування європейських виборчих кампаній через систему «Астрея»? — Пані Бережна, чи пов’язаний запуск протоколу знищення даних із арештом Генріха Фогеля у Парижі? — Чи є ваші документи легальними з точки зору права ЄС?

Артем не відповідав. Його обличчя залишалося непроникною маскою чистокровного судового бійця. Він упевнено йшов угору сходами, ведучи Софію за собою, наче вони піднімалися до зали засідань Верховного Суду. Кароліна йшла замикаючою, її чіпкий погляд безперервно сканував руки людей у перших рядах натовпу — вона шукала будь-які приховані загрози.

На верхньому майданчику сходів, прямо перед масивними скляними дверима інституту, їх чекала інша перешкода. Шлях заблокувала група чоловіків у строгих темних пальтах із дипломатичними значками. Попереду них стояв Крістіан Дюпон — заступник директора юридичного департаменту Європолу, відомий своєю лояльністю до французького МЗС. Поруч із ним переминався з ноги на ногу представник прокуратури Парижа.

— Пане Волков, зупиніться, — холодно, з бездоганним французьким акцентом промовив Дюпон, виставляючи вперед руку в шкіряній рукавичці. — Справа, з якою ви прибули, офіційно підпадає під дію угоди про взаємну правову допомогу між Францією та Нідерландами. Усі матеріали щодо консорціуму «Астрея» засекречені з міркувань національної безпеки П'ятої республіки. Ви не маєте процесуального права входити до будівлі з цими носіями даних. Голландська поліція зараз отримає ордер на вилучення вашого планшета.

Натовп журналістів знизу миттєво затих, ловлячи кожне слово. Оператори навели об’єктиви на Дюпона та Волкова. Це був момент істини.

Артем зупинився всього в кроці від чиновника Європолу. Він злегка нахилив голову, і на його губах з’явилася та сама хижа, іронічна посмішка, яка змушувала нервувати найдосвідченіших прокурорів континенту.

— Пане Дюпон, ви чудово знаєте кримінально-процесуальний кодекс, — гучно й чітко, щоб кожна телевізійна петличка зафіксувала його голос, заговорив Артем. — Але ви навмисно забуваєте географію та міжнародне право. Ми перебуваємо на території Гаазького інституту глобального права, який діє в рамках екстратериторіального академічного статусу під егідою Бернської конвенції. Жоден ордер прокуратури Парижа чи навіть Європолу не має тут юридичної сили без прямого погодження з Вивізним комітетом ООН.

Він підняв ліву руку, в якій тримав шкіряну папку, і з силою розгорнув перед обличчям Дюпона перший документ із важкою сургучевою печаткою Федерального департаменту.

— Це — офіційний мандат Федерального департаменту юстиції та поліції Швейцарії за номером CH-994/2026. Пані Софія Бережна є ключовим свідком та чинним експертом швейцарського правосуддя. Згідно з 11-ю статтею Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, будь-яка спроба затримати свідка третьою стороною під час виконання міжнародного доручення є прямим актом правового нігілізму та порушенням суверенітету Швейцарської Конфедерації.

Паризький прокурор спробував щось заперечити, але Артем не递 дати йому навіть вдихнути повітря, крок за кроком притискаючи опонентів до скляних дверей інституту.

— Якщо ви зараз спробуєте застосувати силу або вилучити хоча б один електронний носій у моєї підзахисної, — Волков обернувся до камер, вказуючи на об’єктиви журналістів, — уся світова преса зафіксує, як чиновники Європолу знищують докази міжнародної корупції в прямому ефірі. Ви хочете увійти в історію як люди, що покривали Генріха Фогеля, пане Дюпон? Оберіть свій бік прямо зараз. Бо менш ніж за тридцять хвилин архіви «Астреї» побачать усі. І ваш особистий підпис на закритих транзакціях там також є.

Останні слова Артем вимовив майже пошепки, але Дюпон миттєво зблід. Його рука в шкіряній рукавичці повільно опустилася. Він подивився на камери, потім на залізний погляд Волкова, і зрозумів, що програв цей раунд ущент. Юридичний капкан закрився.

— Пропустіть їх, — глухо наказав Дюпон своїм людям, відходячи вбік.