50

Світанок над Гаагою не приніс сонця — лише розрізав густий прибережний туман холодним, матово-сірим світлом. О шостій ранку злива нарешті вщухла, залишивши після себе важку, просяклу сіллю вологість і калюжі на бездоганному брукованому покритті Схевенінгена.

У вітальні вілли атмосфера нагадувала штаб перед генеральним наступом. На дубовому столі більше не було зброї. Замість тактичних ножів та штурмових гвинтівок перед Артемом Волковим лежали стопки бездоганно віддрукованих юридичних документів, скріплених важкими сургучевими печатками Федерального департаменту юстиції та поліції Швейцарії (BJ). Ці папери Максим встиг вилучити з дипломатичного сейфа в Брюсселі за кілька годин до того, як французькі спецслужби опустили завісу секретності над справою Фогеля.

Артем стояв перед дзеркалом у коридорі, затягуючи вузол темно-синьої шовкової краватки. Його обличчя після безсонної нічної варти здавалося блідим, як мармур, а під очима залягли глибокі тіні, але рухи залишалися чіткими й упевненими. Він обережно одягнув бездоганно випрасуваний темно-сірий піджак, на мить зціпивши зуби від різкого болю, який прострелив ліве плече. Навіть найсильніші анальгетики вже не могли повністю приглушити запалення від кулі, але Волков вирівняв поставу. Зараз він знову був тим самим нещадним адвокатом із міжнародного права, чийого виходу в залу побоювалися прокурори трьох країн.

Софія зайшла до кімнати, тримаючи за руку Ніку. Дівчинку вмили, причесали й одягнули в чисту світлу курточку. Вона виглядала спокійною, хоча її маленькі пальчики все ще судомно стискали зелений блокнот Віктора Бережного. Сама Софія вперше за довгий час змінила похідний одяг на суворий чорний діловий костюм, який знайшовся в гардеробі швейцарської резиденції. Волосся було зібране в акуратний вузол. Вона більше не виглядала як перелякана втікачка — тепер це була провідний інженер-кібернетик, готова повернути контроль над своїм життям.

— Тобі точно не потрібна додаткова пов'язка? — тихо запитала вона, підходячи до Артема і поправляючи комір його білої сорочки. Її пальці на секунду затрималися на його грудях, відчуваючи швидкий, але рівний ритм серця.

— Я триматимуся на чистому адреналіні, сонечко, — Артем м'яко посміхнувся, накриваючи її долоню своєю гарячою рукою. — Коли суддя заходить до зали, адвокат не має права на біль. Сьогодні ми граємо за найвищими ставками. Якщо ми припустимося бодай однієї процесуальної помилки на вході в Інститут, нас затримає голландська поліція за запитом з Парижа ще до того, як ти підійдеш до термінала.

Максим і Кароліна чекали їх біля виходу. Вони також змінили тактичний одяг на цивільні строгі пальта. Максим виглядав як класичний офіцер дипломатичної безпеки — зосереджений, із непомітним навушником прихованого зв'язку в лівому вусі, а його погляд безперервно сканував вулицю через панорамні шиби.

— Наш «Фольксваген» повністю чистий, маяків немає, — доповів Максим, перевіряючи час на механічному годиннику. — Надіслані тобою пресрелізи вже в черзі публікацій. Я підтвердив закриті канали з кореспондентами Reuters та Le Monde в Нідерландах. Вони виїжджають до Гаазького інституту глобального права. О сьомій тридцяти там буде не менше п'ятдесяти репортерів із камерами. Французькі агенти не зможуть влаштувати там затримання без скандалу на весь світ.

— Чудово, — Артем узяв зі столу важку шкіряну папку з документами. — Тоді слухайте юридичний протокол. Ми заходимо через головний дипломатичний вхід. Оскільки Гаазький інститут фінансується за рахунок швейцарських та нідерландських академічних грантів, він підпадає під дію Бернської конвенції про статус наукових місій. Я заявляю статус Софії як спеціального експерта Федерального суду Швейцарії, яка прибула для верифікації зашифрованих активів. Будь-яка спроба заблокувати наш доступ з боку третіх країн — це пряме порушення суверенітету Швейцарії.

— А якщо голландське МЗС уже отримало ноту з Парижа з вимогою анулювати наші перепустки? — Кароліна схрестила руки на грудях, її очі звузилися. — Вони ж могли вирахувати цей хід.

— Юридична бюрократія в Нідерландах працює бездоганно, але повільно, — Артем хижо посміхнувся, і в його очах блиснув той самий небезпечний вогонь, який робив його найкращим у своїй справі. — Нота з Парижа має пройти три кола узгоджень у міністерстві, перш ніж перетворитися на судовий ордер. У нас є рівно дві години фори. Голландська поліція просто не матиме права нас не впустити, коли ми пред'явимо ці швейцарські документи з печатками. Вони візьмуть нас під охорону, щоб розібратися, і саме в цей момент Софія має бути біля комутатора.

Він подивився на Софію, потім на Ніку, і його голос став тихішим, але глибшим: — Що б не сталося там, на площі перед Інститутом — не зупиняйтеся. Ідіть за мною і дивіться тільки вперед. Камери журналістів — це наш щит. Вони бояться світла більше, ніж ми куль.

Софія кивнула, відчуваючи, як страх, що сковував її останні дні, остаточно перетворюється на холодну, розважливу рішучість. Математика не знала емоцій, і її батько навчив її головному: кожне рівняння має бути розв'язане, яким би складним не був початковий алгоритм.

— Я готова, Артеме, — тихо, але твердо сказала вона.

Вони вийшли з вілли. Ранковий гаазький туман огортав їхні фігури, коли вони сідали в непомітний сірий «Фольксваген». Машина плавно рушила з гравійної доріжки і виїхала на прибережне шосе, прямуючи до серця юридичного світу. На моніторі планшета Софії, захованого в сумці, невблаганно танули останні хвилини глобальної фінансової імперії Генріха Фогеля. Цифровий цунамі готувався до виходу на берег.