47

Важкий броньований мінівен «Мерседес-Спринтер» із затемненими шибами впевнено розсікав суцільну стіну дощу, що накрила європейську автомагістраль Е19. Орендований через конфіденційні дипломатичні канали Федерального департаменту юстиції Швейцарії, цей автомобіль зараз був єдиною безпечною зоною для втікачів. Вони залишили похмурі бетонні каземати Вердена шість годин тому, але ніхто в салоні не міг дозволити собі розслабитися. Бельгійські краєвиди за вікном миготіли монотонними сірими плямами, поступаючись місцем ідеально рівним, стерильним ландшафтам нідерландських передмість.

На задньому сидінні, вмостившись на широкому шкіряному дивані, міцно спала Ніка. Дитяча психіка, виснажена днями безперервного страху, транзитних переїздів та нічних погоней, нарешті здалася, зануривши дівчинку в глибокий, рятівний сон. Вона все ще тримала в руках свій зелений блокнот, але пальці розслабилися, і малюнок нового будинку з великим деревом біля озера ледь помітно виглядав із-під обкладинки.

Софія сиділа поруч, підібгавши під себе ноги й укрившись тим самим теплим вовняним пледом, який супроводжував їх від самої Лозанни. На її колінах світився інженерний планшет, на якому безперервно оновлювалися каскади шифрованих логів. Її математичний розум, що функціонував як бездоганний хронометр, намагався структурувати хаос, який вони щойно влаштували у фінансовому світі.

Артем Волков сидів навпроти неї. Він так і не зняв свого темно-сірого пальта, лише злегка розстебнув комір сорочки. Максим дві години тому на заправці під Брюсселем професійно обробив його рану на лівому плечі, вкололи сильне знеболювальне, тому зараз обличчя адвоката виглядало неприродно блідим, але його сірі очі залишалися абсолютно тверезими, сфокусованими та хижими. Телефон у його правій руці вібрував кожні тридцять секунд, приймаючи закриті звіти від інформаторів із системи Європолу та Міжнародного кримінального суду.

— Подивись сюди, Артеме, — Софія розвернула до нього екран планшета, вказуючи на аномальне розгалуження в дереві цифрових потоків, які вони викачали з верденського сервера Фогеля. — Я аналізую фінальний пакет даних, який пішов до Брюсселя. Передача через майстер-пароль «Курфюрст-1994» відкрила шлюзи, але це не повний архів. Найважливіша частина архітектури «Серця Міста» — так звані «коридори сплячих капіталів», через які фінансувалися приватні військові компанії та корумпувалися європейські політики — заблокована.

Артем повільно одягнув окуляри для читання, подаючись уперед і вглядаючись у рядки коду. Його пальці почали ритмічно, сухо барабанити по підлокітнику крісла.

— Сліпа зона... — прошепотів він, і його голосі проступили жорсткі, судовими інтонації. — Твій батько, Віктор Бережний, був параноїком, але параноїком геніальним. Він розумів, що Європол — це суто бюрократична, політизована структура, на яку уряди Франції чи Німеччини можуть натиснути за п'ять хвилин. Він не віддав їм усе. Софі, де фінал цього алгоритму?

— Він зашифрований на автономному квантовому вузлі в Гаазі, — Софія серйозно подивилася на нього. — Мій батько інтегрував фінальний ключ до сервера Гаазького інституту глобального права три роки тому під виглядом академічного гранту з кібербезпеки. Якщо ми не введемо туди мій біометричний маркер протягом найближчих сорока восьми годин, увімкнеться протокол «Табула раса», і всі сплячі рахунки «Астреї» просто зникнуть, випаливши докази назавжди.

Артем відкинувся на спину, важко зітхнувши. У цю ж секунду його телефон знову завібрував, але цього разу на екрані з'явилося пряме сповіщення з крипто-каналу Міністерства юстиції Франції. Волков швидко розгорнув текст, і його обличчя остаточно перетворилося на залізобетонну маску.

— Що там, Волков? — Кароліна, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні поруч із мовчазним водієм-швейцарцем, повернула голову. Вона не випускала з рук тактичний планшет, підключений до камер зовнішнього спостереження голландської прикордонної системи. — Новини з Парижа?

— Фогеля затримали, — сухо вимовив Артем, не приховуючи гіркої іронії в голосі. — Але французька прокуратура щойно випустила офіційний пресреліз. Знаєте, яке звинувачення йому висувають? Організація міжнародного тероризму? Маніпуляція фінансовими ринками через «Астрею»? Тортури? Ні. Його затримали за... порушення податкового законодавства Франції та незаконне зберігання архівних документів Міністерства державної безпеки НДР.

Софія різко вирівнялася на сидінні, відчуваючи, як її серце знову починає шалено калатати. — Податкові порушення?! Вони знущаються?! Ми ледь не загинули в тому лісі, Максим місяцями катували, мій батько мертвий — і все заради штрафу за несплату податків?!

— Це велика політика, сонечко, — Артем обережно перехопив її тремтячу руку, міцно стискаючи пальці. — Якщо архіви Фогеля відкриються на звичайному кримінальному процесі в Парижі, половина європейських кабінетів міністрів піде під трибунал за державну зраду. Корумповані еліти на самому верху блокують справу «Серця Міста». Вони намагаються зам'яти скандал, зробивши з Фогеля просто багатого німецького ексцентрика, який ховав старі папери Штазі. Адвокати Генріха вже подали апеляцію. Його випустять під заставу через сорок вісім годин через формальні помилки в ордері на арешт.

— А це означає, що як тільки старий вийде — він зачистить нас, — глухо озвався Максим із сусіднього сидіння. Його погляд був прикутий до дзеркал. — Спецслужби не прощають таких принижень. Ми для них — смертельний компромат, який ходить на двох ногах.

Кароліна клацнула затвором свого пістолета, перевіряючи патронник, і жорстко подивилася на брата. — Я казала тобі, Волков. Треба було дозволити термобаричному заряду виконати роботу у Вердені. Мертві офіцери Штазі не наймають адвокатів і не купують суддів.