46

Ранкове сонце над Верденом швидко сховалося за новими, важкими хмарами, які приніс вітер із боку Північного моря. Натовп бійців французького спецпідрозділу RAID та агентів Європолу, що оточили бункер Фогеля, створював ілюзію повної безпеки, але Артем Волков знав: справжня небезпека ніколи не носить уніформу. Вона носить дорогі костюми-трійки і вміє посміхатися на камери.

Коли вони з Софією та Нікою сіли в салон броньованого мінівена, наданого Федеральним департаментом юстиції Швейцарії, Артем навіть не зняв пальто. Його телефон, підключений до закритих каналів зв'язку Міжнародного кримінального суду, вібрував кожні тридять секунд.

— Що там, Артеме? — Софія обережно притиснула до себе Ніку, яка вже знову засинала, заколисана рухом машини. — Фогель під вартою. Його сервери випалені. Що ще може піти не так?

Артем повернув до неї екран, на якому миготіли заголовки провідних світових медіа: Reuters, Bloomberg, Financial Times. Усі вони гарячково писали про «раптовий технічний збій» у системі SWIFT та арешт британського лорда Олівера Вейна й німецького філантропа Генріха Фогеля.

— Дивись сюди, сонечко, — Артем вказав на сухий рядок у пресрелізі Міністерства юстиції Франції. — Вони не висувають Фогелю звинувачень у тероризмі чи маніпуляціях «Астреєю». Його затримали за... порушення податкового законодавства та незаконне зберігання архівних документів Східної Німеччини.

Софія різко вирівнялася на сидінні. Її математичний розум миттєво прорахував юридичні наслідки. — Вони його вигороджують? Хтось на самому верху блокує справу «Серця Міста»?

— Саме так, — обличчя Артема знову перетворилося на ту саму залізобетонну маску, з якою він колись вигравав безнадійні процеси в Києві. — Архіви, які ми відправили в Європол, застрягли на рівні первинної верифікації. Корумповані чиновники в Парижі та Берліні розуміють: якщо Фогель почне говорити на відкритому процесі, половина європейських кабінетів міністрів піде під трибунал. Вони намагаються зам'яти справу, зробивши з Генріха просто старого дивака, який тридцять років ховав старі папери Штазі.

— А це означає... — Софія відчула, як холодна хвиля страху знову торкнулася її серця.

— Це означає, що як тільки Фогеля випустять під заставу — а його адвокати витягнуть його за три дні через формальні помилки в ордері на арешт — він зачистить нас, — Артем перехопив її руку, і його пальці стиснулися з такою силою, що вона відчула кожен його удар пульсу. — Вони не дадуть нам жити, Софі. Ми занадто багато знаємо. Капітуляція, яку я змусила його підписати у бункері, не варта нічого, якщо сам Фогель вийде на свободу через корупційні лазівки в національних судах.

Кароліна, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні поруч із водієм, повільно повернула голову. В її очах знову спалахнув той самий небезпечний вогонь професійного ліквідатора. — Тоді нам треба було залишити його в бункері й дозволити термобаричному заряду виконати роботу, Волков. Я казала тобі: такі системи не здаються в полон. Вони просто міняють камери на кабінети.

— Ні, Ліно, — Артем жорстко подивився на сестру. — Смерть Фогеля зробила б із нього мученика, а його «сплячі агенти» закінчили б його справу і все одно дісталися б нас. Нам потрібен не труп. Нам потрібен відкритий, публічний судовий процес, який неможливо буде приховати від преси. Суд століття. І вести цей процес буду я.

Софія дивилася на Артема, і всередині неї знову прокинулося дивне захоплення цим чоловіком. Він не був солдатом. Він не вмів штурмувати будівлі, як Кароліна чи Максим. Але коли справа доходила до закону, він перетворювався на хижака, здатного розірвати будь-яку корумповану систему.

— Що ти задумав, адвокате? — тихо запитала вона.

Артем дістав свій старий блокнот із замальовками судових засідань, відкрив чисту сторінку і швидко написав одне єдине слово: ГААГА.

— Ми їдемо в Нідерланди, сонечко, — промовив він, і на його губах з'явилася та сама хижа, переможна посмішка. — Оскільки національні суди Франції перебувають під тиском, ми винесемо справу «Серця Міста» на рівень Міжнародного кримінального суду. Я особисто зареєструю позов від імені Софії Бережної проти транснаціонального консорціуму «Астрея» та його кураторів. Ми змусимо їх відкрити архіви під прицілом сотень телекамер. Це буде наша остання, головна битва. І Фогелю не допоможуть його старі зв'язки, коли проти нього свідчитиме вся фінансова архітектура світу.

Мінівен різко прискорився, виїжджаючи на швидкісну магістраль у бік Брюсселя та Гааги. Попереду за ними йшов автомобіль Максима та Кароліни. Дощ знову почав лупити по даху, але тепер це був не шум поразки чи втечі. Це був марш нової війни, де цифри Софії та закони Артема мали злитися в одне правове цунамі.