38

Залізнична дрезина — стара, важка, залатана шматками іржавого заліза — рушила з місця з глухим затяжним скреготом. Колеса невпевнено застукали по деформованих часом рейках покинутої технічної гілки. Позаду, над верхівками сосен, небо вже остаточно розірвало на шматки яскраве ранкове сонце, висвітлюючи чорний стовп диму на місці, де колись була «Біла Вежа». Імперія Віктора Бережного догорала, перетворюючись на попіл і радіоактивний лом.

Софія сиділа на дерев'яному настилі дрезини, притиснувшись спиною до залізного борту. Артем лежав, поклавши голову їй на коліна. Його дихання після розмови на хуторі стало рівнішим, хоча кожен сильний поштовх колійного транспорту змушував його здригатися і міцніше стискати пальцями тканину її джинсів. Його гарячка спала, залишаючи лише глибоку, граничну втому.

Попереду, біля важеля ручного приводу, стояли Кароліна та Максим. Вони працювали синхронно, ритмічно опускаючи і піднімаючи металеву ручку. Максим, попри роки нейронного полону, швидко згадував фізичну роботу. Його рухи ставали чіткими, а в погляді, яким він час від часу обертався на Кароліну, було стільки німої вдячності, що Софія мимоволі відводила очі.

Дві колишні тіні знайшли свій шлях. Тепер цей шлях мали знайти вони з Артемом.

— Куди ми їдемо, Софі? — тихо запитав Артем, не розплющуючи очей. Його рука намацала її долоню і слабко переплів свої пальці з її.

— Кароліна каже, що за десять кілометрів звідси ця гілка примикає до закинутого депо біля кордону з Білоруссю. Там на нас чекає вантажний автомобіль. Переправу через кордон уже оплачено твоїми грошима, які ти так завбачливо залишив у схованках, — Софія вільною рукою обережно перебирала його брудне, сплутане волосся. — А далі — Польща. І Цюрих. Ключ, який ти мені дав, виконає свою роботу.

— Папери... — Артем ледь помітно посміхнувся. — Папери в тій комірці справжні. Я робив їх через свої канали в Австрії. Нові імена, нові біографії. Для тебе. І для Ніки. Вас більше ніхто не знайде, Софі. «Астрея» обезголовлена. Без твого батька та Андрія вони просто розлетяться, як таргани від світла. Вони ділитимуть гроші, а не шукатимуть математиків.

Софія зупинила руку. Вона подивилася на ліс, що стрімко пролітав повз них, залишаючи минуле позаду.

— А як щодо тебе, Артеме? — її голос став серйознішим. — У тих документах є ім'я для тебе? Чи ти збирався залишитися там, у підвалі, виконавши свій «контракт»?

Артем повільно розплющив очі. Його сірі зіниці тепер були абсолютно чистими, без жодного натяку на ту адвокатську зверхність чи маніпулятивну холодність, якою він захищався від світу.

— Я не планував вижити, Софі, — чесно зізнався він, і в його голосі не було жалю — лише констатація факту. — Я знав, що твій батько не випустить мене живим після того, як я передам йому код. Я збирався виграти час для тебе і Макса. Але... твоя математика знову виявилася сильнішою за мої юридичні прогнози. Ти змінила умови мого вироку.

— Бо в моєму рівнянні ти — неліквідована змінна, Волков, — Софія нахилилася нижче, відчуваючи, як теплий ранковий вітер б'є їй в обличчя, змішуючись із запахом його шкіри. — Ти надто довго вирішував за мене. Спочатку мій батько розписав моє життя як алгоритм, потім ти вирішив стати моїм таємним мучеником. Досить. Відтепер ми рахуємо разом. І перше, що ми зробимо, коли приїдемо — ми заберемо Ніку.

Артем мовчки стиснув її руку так міцно, як тільки дозволяли його слабкі сили. На його губах з'явилася та сама легка, трохи іронічна посмішка, яку вона колись так ненавиділа, а тепер готова була захищати від усього світу.

— Слухаюся, підзахисна, — прошепотів він. — Твої аргументи не підлягають оскарженню.

Дрезина виїхала на відкриту ділянку колії. Попереду, на горизонті, ліс розступався, відкриваючи простір безмежного поля, залитого чистим, яскравим золотом нового дня. Вони перетинали невидиму межу — кордон між тим, ким їх змусили бути, і тим, ким вони нарешті вирішили стати.

Система була зламана. Код А-01 більше нічого не значив. Рівняння, яке п'ять років вимагало людської крові для свого вирішення, нарешті зійшлося. І результатом цього рішення була їхня абсолютна, ніким не прорахована свобода.