28

Нічне місто за склом автомобіля здавалося Софії ілюзією. Вона міцно стискала кермо, відчуваючи, як пальці німіють. У голові пульсували слова Андрія з відео: «Не вір Артему... Шукай причину смерті його брата». А перед очима — шрам на плечі Артема. Трикутник у колі. Такий досконалий. Такий незмивний.

Вона виїхала до промзони. Позаду, на значній відстані, вона помітила вогні фар. Вони не наближалися, просто слідували за нею, як тінь.

— Ну давай, Артеме, — прошепотіла вона. — Покажи, на що ти здатний, коли твій "пішак" вирішив вийти з гри.

Покинуті цехи старого заводу виринали з туману. Софія зупинила машину біля ангара №4. Холод моментально пробрався під її плащ. Вона дістала телефон — повідомлення від Кароліни було коротким: «Другий рівень. Швидше».

Всередині ангара пахло іржею та пусткою. Слабкий промінь ліхтарика вихоплював з пітьми залізні сходи. Кожен її крок відлунював під високою стелею.

Вона піднялася на другий рівень. Там, за барикадою з коробок, сиділа Кароліна. Вона виглядала виснаженою. В її руках була папка з документами «Оріона».

— Ти приїхала, — Кароліна навіть не підняла голови. — Я знала, що твоя логіка не витримає такої невідомої в рівнянні.

— Що ти знайшла, Кароліно? — Софія зупинилася за кілька кроків. — І чому цей архів зберігся?

Кароліна нарешті подивилася на неї. — Тому що Артем знищив тільки те, що компрометувало його самого. Софі, подивися на ці відомості про виплати фонду «Астрея». П'ять років тому. Саме тоді загинув Максим, брат Артема.

Софія взяла аркуш. Її погляд вихопив код отримувача: A-01. — Максим отримував виплати?

— Ні, Софі. Максим був занадто чесним. Він виступив проти Фонду. А цей код... A-01 — це код виконавця. Того, хто «зачищав» проблеми «Астреї». Це код Артема. Він не мстився за брата. Він прибрав брата, щоб довести свою відданість Фонду і зайняти його місце в ієрархії Мельниченків.

— Це неправда... — Софія відчула, як світ навколо неї розсипається. — Він кохає мене... він рятував нас...

— Він рятував свої активи, Софі, — голос Кароліни став жорстким. — Ти — ключ до розрахунків «Серця Міста». Без тебе всі ці схеми — просто папір.

— Гарна теорія, Кароліно. Майже бездоганна, — пролунав глибокий голос із темряви сходів.

Софія різко розвернулася. Артем стояв біля входу на платформу. Його обличчя було непроникним. Тією самою маскою, яку вона бачила в суді.

— Артеме... — Софія зробила крок назад. — Ти сказав, що спав.

— Я ніколи не сплю глибоко, Софі. Особливо коли моя жінка втікає до людини, яка все життя торгувала секретами. Дай мені ці папери. Кароліна маніпулює тобою.

— Тоді поясни мені шрам! — вигукнула Софія. — Поясни код A-01! Поясни, чому ти — «виконавець» у звітах Фонду!

Артем зупинився. Його погляд став неймовірно важким. — Іноді, щоб знищити систему, треба стати її частиною, Софі. Я взяв цей код, щоб мати доступ до тих, хто вбив мого брата. Ти маєш мені вірити.

— Вірити тобі? — пролунав новий голос, від якого в Софії перехопило подих. — Братику, ти завжди був занадто самовпевненим.

З тіні верхнього ярусу вийшов чоловік. Понівечене обличчя, дикий погляд, пістолет у руці. Андрій. Її чоловік.

— Привіт, Софі, — Андрій посміхнувся своєю кривою, страхітливою посмішкою. — Ти сумувала? А твій адвокат... він не сказав тобі головного? Що «Астрея» не вибирає чужих? Ми з ним обидва виросли в одній клітці. Тільки мене вчили володіти світом, а його — прибирати за тими, хто цим світом править.

Андрій навів пістолет на Артема. — Він не рятував тебе, Софі. Він просто переоформлював власність на себе. А тепер... тепер ми закінчимо наші сімейні розбірки.