Глава 10

Грейс відразу повідомила магу Лорвіґу, що на певний час доведеться припинити навчання та написання наукової праці, оскільки готуватиметься до весілля. Також запросила мага на святкування, а той стримано запевнив, що завітає, скористувавшись порталом.

Весілля Генрі і Грейс їхні рідні вирішили святкувати в маєтку Бернвальдських, в подальшому молодята матимуть власний маєток, який щедро даруватиме Його Величність.

Місяць для магині промайнув швидко у безперервних клопотах. Вона ще досі вагалася, чи розповідати Генрі про артефакт «Краплину Життя», який підкинула в таборі. Зрештою, вирішила змовчати. Не стане обнадіювати мага, хоча зробила все, що від неї залежало.

У день весілля Грейс сяяла вродою. Ще зрання до неї приїхали подруги, Кітті й Мілена, які повсякчас підбадьорювали схвильовану магиню та разом зі служницями допомагали їй чепуритися. На нареченій красувалася пишна срібляста сукня, розшита дрібними діамантами, а коси були зібрані у високу зачіску. Лінс титанічним зусиллям змушувала себе посміхатися усім, хоча за тією натягнутою посмішкою приховувався гіркий розпач. Згідно зі звичаями, наречений повинен прибути до маєтку батьків майбутньої дружини та забрати її до храму, де відбуватиметься церемонія єднання. Отож, Грейс з неабияким напруженням очікувала на появу Генрі, а душу шматували болючі протиріччя. Хоч серцем линула до чорнявого мага, проте водночас не бажала тієї доленосної зустрічі, як і шлюбу, у якому не пізнає взаємного кохання.

Близько опівдня до маєтку Лінсів прибула весільна карета Бернвальдського. Крокуючи алеєю в бік воріт в товаристві батьків, подруг та Сільви, Грейс відчувала, що її ноги зрадницьки тремтіли й підкошувалися, а серце відчайдушно опиралося неправильності ситуації, та кому ж це зуміє пояснити? Саме тієї миті, коли наречена наблизилася до воріт, Генрі вийшов з карети. Годі й казати, справжній красень! Маг вбрався в костюм з чорного оксамиту, під камзол одягнув білосніжну сорочку. Здавалося, не чоловік, а мрія, проте… Його погляд. Навіть на відстані Грейс відчула, що той погляд холодний, відсторонений. Наче Грейс бачила перед собою не звичного Генрі, якого знала з дитинства, а чужинця, незнайомця.

— Вітаю, Грейс, — мовив офіційним тоном, галантно цілуючи її тремтячий зап’ясток. — Тобі личить… ця сукня… — вичавив з себе комплімент, демонструючи ввічливість, хоча Грейс розуміла, що ці слова нещирі.

— Вітаю… Генрі… — зронила, опускаючи погляд. Хоч Бернвальдський майстерно приховував справжні емоції, але в спогадах дівчини і досі виринало його перекошене у гніві обличчя, його крижаний голос, сповнений зневаги. Зрештою, Генрі допоміг нареченій забратися в карету й опісля, важко опустившись на сидіння напроти неї, рвучко захлопнув дверцята. За мить вони опинилися на самоті, а карета рушила з місця.

— Гості вже зібралися біля храму, — понуро мовив наречений, втупившись скляним поглядом у віконце. — За годину церемонія єднання… — стиснувши губи в тонку смужку, нервово змахнув з чола смоляне пасмо.

— Генрі… — дівочий голос здригався, чомусь важко магині давалося кожне слово. — Ти… Надовго тут? Коли повернешся на службу?

— Не хвилюйся, Грейсі, — пролунало з неприхованим сарказмом. — Ми не будемо набридати одне одному, обіцяю… — хмикнувши, окинув застиглу наречену важким, відстороненим поглядом. — Відразу після весілля представлю тебе при дворі, як законну дружину, аби порадувати Його Величність, а опісля за кілька днів повернуся до табору. Наразі замісником призначив Унара. Гадаю, пам’ятаєш цього вояку… — скривив губи у подобі кволої посмішки. — Мої побратими досі згадують Дербі, який смачно готував… Довелося їм збрехати. Сказав, що Дербі попрямував служити до південних кордонів з Ардвандором…

— Генрі, пробач… — нервово труснувши головою, Грейс ледь стримувала непрохані сльози. — Я не хотіла, щоб все так… склалося… Я лише хотіла, щоб…

— Треба було думати раніше, — холодно відрубав Бернвальдський, злісно мружачи очі. — Ми ж не діти, Грейс. За власні вчинки варто відповідати, — його голос краяв лезом. — Що ж, раджу тобі вдавати щасливу наречену й посміхатися… Ти ж прагнула цього шлюбу, чи не так? — обдарував нестерпним, крижаним поглядом. — Ось, матимеш те, чого так хотіла!

— Я не цього прагнула, Генрі! — скрикнула дівчина, стискаючи кулаки. — Не цього! Я лише погодилася на цей шлюб, бо ти забажав! Заради твоєї кар’єри! І тобі це відомо! Ти…

— Авжеж, заради кар’єри вдавала куртизанку під личиною та лягла в моє ліжко… — маг процідив з докором, нервово труснувши головою. — Це ж треба було таке вигадати! З’явитися в таборі серед чоловіків під личиною Дербі, ще й документи підробити! І досі не можу оговтатися від цього… Не сподівався від тебе…

— Знаєш, а я і не шкодую! — випалила магиня, гнівно блиснувши сірими плесами. — Життя в таборі насправді цікаве і мене завше обурювала ота несправедливість… Чому жінкам чи дівчатам не дозволяється законом служити у війську? Хоча серед нас також чимало магинь з неабиякими здібностями! Чимало сильних бойових магинь…

— Усі питання до нашого короля, — Генрі лише хмикнув на ту гнівну тираду нареченої. — Та я і сам був би не в захваті, споглядаючи дівчат на полі битви…

— Авжеж, і ти туди ж! — злісно пирхнула Грейс, підібгавши пухкі губи. — Також вважаєш, що зразкова магиня повинна сидіти в хаті, вишивати хрестиком магічні обереги і у всьому слухатися чоловіка? Нудить від цих правил суспільства, аж гидко! А я… Я не така, Генрі! З дитинства не така! Хоча матінка завше виховувала у строгості та постійних настановах, це лише дужче розбурхувало протест! Отож, я не правильна, не зразкова лялька, як твоя Маґбет! — даючи волю емоціям, не зуміла вчасно зупинитися, хоча пообіцяла собі ніколи перед Генрі не згадувати ту бездоганну білявку Соулін.

— Що?! До чого тут панна Маґбет?! — гарикнувши, Бернвальдський враз напружився, немов тятива. — Навіщо згадуєш її?! Навіщо серце моє краєш? Ти ж, схоже, вже встигла помітити, що панна Соулін мені подобається, чи не так?! — кожне його слово шматувало душу Грейс гострими пазурами. — Так, вона бездоганна… Вродлива, мов богиня, ніжна, досконала… І недосяжна… Для мене вже дійсно недосяжна… — зрештою, сказав це вголос, наче волів додати некоханій нареченій більше болю, виміщаючи злобу.