Глава 1

— Нарешті приїхали! Боги, так давно не бачила Генрі! — вигукнула розчервоніла у хвилюванні Грейс до батьків, які сиділи навпроти на м’яких сидіннях карети. Саме цієї миті транспорт зупинився біля високих воріт маєтку Бернвальдських.

— Доню, поводься пристойно! Я ж тебе завше вчила стримувати емоції, адже ти поважна магиня, а не простолюдинка, — матір Матільда протнула усміхнену Грейс докірливим поглядом. — Хоч Бернвальдські наші давні друзі, але не варто забувати про гарні манери!

— Слухаюся і підкоряюся! — пирхнувши, дівчина рвучко розчахнула дверцята карети й за мить вітерцем випурхнула надвір.

— Наша Грейсі ще таке дитя… — лагідно всміхнувшись до насупленої дружини, Рейнард Лінс заспокійливо огладив її зап’ясток. Насправді Грейс не була Рейнарду рідною донькою, адже дівчинка народилася у першому шлюбі Матільди з іншим чоловіком, який загинув на війні. Хай там як, люблячий та турботливий Лінс зумів замінити дівчинці батька, він повсякчас опікувався Грейс, нерідко захищав від строгої матусі, навіть балував. На жаль, боги досі не благословили подружжя Лінсів спільною дитиною, а цілителі на те лише розводили руками, адже нічого не могли вдіяти. Як кажуть, на все воля богів… Зрештою, Лінси змирилися та зосередилися на вихованні Грейс, якій ніколи не бракувало уваги та любові батьків.   

— Яке дитя, Рейнарде? Грейс вже доросла і їй варто поводитися, як належить дорослій особі, а не підлітку, — зронила Матільда, діловито підібгавши губи.

Авжеж, цьогоріч Грейс Лінс виповнилося двадцять. Дівчина закінчила Магічну Академію з відзнакою, оскільки була не лише однією з найкращих студенток, а також славилася унікальною магією. Грейс вміла розпізнавати енергію артефактів, заразом опанувала мистецтво самотужки насичувати певні речі й прикраси магією, перетворюючи їх на унікальні артефакти. Невгамовна магиня експериментувала скрізь та усюди! Годі й казати, в маєтку Лінсів навіть звичайні вазони наділила цілющою енергією, що невидимими потоками поширювалася в повітрі, благотворно впливаючи на мешканців. Звісно, феноменальні здібності Грейс привертали увагу найкращих магів королівства, вони охоче спілкувалися з дівчиною й заразом ділилися з нею і власним досвідом. Попри навчання в академії, Грейс неодноразово відвідувала додаткові лекції славетних магів-мудреців та в майбутньому вирішила присвятити життя науці, вже й почала писати наукову працю про особливості енергії артефактів.

Біля воріт прибулих Лінсів зустрічали господарі маєтку, подружжя Бернвальдських. Зокрема поважний маґ’ерл Лотер та його струнка, тендітна дружинонька Айріль, вона обожнювала юну Грейс. Також з ними був і молодший брат Лотера, Генрі, якому виповнилося двадцять шість. Він кілька днів тому повернувся зі служби, а служив у прикордонних військах бойових магів. Парубок завше прагнув побудувати військову кар’єру. Успішно закінчив Академію Бойових Магів Сальвенсґарда й після тривалих навчань попрямував до кордонів рідного королівства. Звісно, Генрі мав і відпустки, під час яких бачився з рідними. Цьогоріч порадували перспективою підвищення. Молодого Бернвальдського обіцяли призначити командиром одного з бойових підрозділів, або начальником королівської охорони. Наразі він ще не визначився, де саме волів служити й мав час на роздуми, насолоджуючись довгоочікуваним відпочинком.

— Генрі! Рік не бачилися, наче вічність! — коли Грейс кинулася до усміхненого парубка, той стиснув її в міцних обіймах. Насправді любив це невгамовне дівча, мов рідну сестру, знав її з дитинства. Звісно, на радощах юна магиня геть забулася за гарні манери й вкотре не зважала на докірливі, колючі погляди матінки, яка водночас про щось розмовляла з пані Айріль та Лотером. — Дай-но, хоч погляну на тебе! — відсторонившись від Генрі, панна Лінс зміряла його діловитим, оцінюючим та заразом грайливим поглядом ясно-сірих очей, що аж іскрили від щастя й захоплення, наче небесні зорі… Авжеж, Генрі справжній красень, а військова служба додала мужності. Високий і хоч не вельми кремезний, як його старший брат, проте також широкоплечий. На чоло спадали смоляні пасма, а очі… В тих обсидіанових очах завше вигравали смішинки та водночас відчувалася мудрість, поміркованість. Генрі було властиве почуття гумору, а Грейс обожнювала його дотепні жарти, заливаючись дзвінким, щирим сміхом. Лише боги відають, як же сумувала за Бернвальдським! Парубок з дівчиною листувалися. Грейс щоранку перевіряла магпошту і кожне чергове послання Генрі перетворювало звичайний день на свято, а серденько магині тріпотіло й завмирало в грудях, коли кілька разів поспіль перечитувала акуратні рядки на пергаменті… Генрі також охоче листувався з дівчиною. У посланнях розповідав про життя прикордонників, про різні кумедні випадки. Для нього Грейс була цікавою співрозмовницею, подругою, яка уважно вислухає, навіть підтримає слушною порадою. Й саме цієї миті стоячи біля воріт маєтку та схрестивши на грудях руки, радо слухав її щебетання. Окинувши Грейс глибоким поглядом, звісно, зауважив, як вона виросла, змінилася. Також дівчині личила пишна сукня з блакитного атласу, по тендітних плечах струменіли шовковисті, русяві локони, але… Завше сприймав це дівча, мов дитину, мов чистого янгола, молодшу сестру…

— А де наш невгамовний бешкетник Річмонд? — поцікавилася усміхнена Грейс в подружжя Бернвальдських щодо їхнього маленького сина. Водночас роззирнулася довкола у пошуках цього чорнявого хлопчика. Цьогоріч Річмонду виповнилося десять. Син Лотера та Айріль вже змалечку радував неабиякими здібностями бойового мага, також від матері успадкував енергію землі та її глибокий погляд темних оченят, в якому завше горіла цікавість до всього нового й незвіданого.

— Річмонд з нянькою гостюють в маєтку моєї сестри, — Айріль вже й сама сумувала за сином, якого не бачила кілька днів. — Полюбляє бавитися з маленькою Ліссі…

Пані Найрен, зведена сестра Айріль, мешкала в сусідньому маєтку з чоловіком Едґаром, який колись служив у Лотера охоронцем. Найрен і Едґар одружилися кілька років тому, а боги їх благословили рудокосою донечкою Ліссою.