Генетика.Розпаковка

V. Назад у майбутнє

Бабуся, тричі перехрестившись і окропивши хату святою водою після «чоботяного вогнища», здала внучка-терориста назад предкам. Батьки, прикинувши шанси на спільний інфаркт, вирішили не випробувати долю й оперативно оформили Пашку в інтернат. Як то кажуть — від гріха подалі, за високий паркан.

Це була найчистіша іронія долі. Колись сама бабуся так само пакувала своїх синів у «державні каземати», бо інакше ці дрібні піраньї просто з’їли б її живцем разом із хатою. Поки вона впахувала на двох роботах, щоб було що на стіл поставити, малі розбишаки думали, що це така витончена кара від ГУЛАГу. Як виявилося — виховна система спрацювала. Тепер історія зайшла на друге коло.

Даша сидить на Одещині, слухає, як стукає в грудях стимулятор у чоловіка, і думає: що там Пашка? Може, він уже намагається обміняти ліжко на вейп або вчить вихователів витривалості?
— Нічого, — каже вона чоловікові, попиваючи чай без цукру, щоб не злетів тиск. — Зате в хаті нарешті тихо.

Маргарита Жага

Подобається

#1059 в Сучасна проза
#770 в Різне
#378 в Гумор

У тексті є: #гумор, #життєві історії, #сім'я

Відредаговано: 22.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись